Розподіл казок Аарне

Казки діляться Аарне втричі великих розряду: 1) казки про тварин, 2) власне казки, 3) анекдоти. Ця номенклатура ні вдала, оскільки тут казки про тварин начебто не зізнаються власне казками. Казки про тварин діляться за тваринам . Неправильність і незручності такий класифікації розкриваються лише за детального ознайомлення із нею.

Так, казка “Сонце, мороз і” потрапляє у рубрику “інших тварин і звинувачують предметах”. У рубрику “про людину і тварин” потрапляють такі казки, які всякий фольклорист віднесе до тварині епосу, як,

наприклад, “Верлиока” чи казка про мужику, який вчить ведмедя на скрипці, і утискає йому лапи в лещата . Власне казки діляться на чарівні, легендарні, новеллистические й казок про дурному межах. Впадає правді в очі вузькість категорії казок про дурному межах тоді як широкими категоріями чарівних, новеллистических і легендарних казок.

Кожен з цих розрядів ділиться на подразряды. Чарівні казки розподілені за діючими особам, але цього не витриманий, виходить розподіл за ознаками, які, як говорилося, Андрійовича не виключають одне одного. Легендарні і новеллистические казки поділяються інакше, за мотивами (легендарні

– “нагорода покарання”, “щоправда виходить назовні” тощо.

Буд.; новеллистические – “герой одружується з царівною”, “вірність та невинність”, “виправлення дружини” тощо. буд.). Ми вважали б мотив “герой одружується з царівною” характерним й не так для новелістичної, скільки для чарівної казки, де зараз його нерідко слугує розв’язкою. Нарешті, анекдоти розподілені за діючими особам (про пошехонцах, чоловіках, жінках і т.

Буд.), але принцип не витриманий, щодо нього домішується і підрозділ за мотивами .

Отже, недоліки цієї класифікації цілком очевидні. Вона може бути виправлено через усунення окремих дефектів: її вади органічні. Для правильної класифікації ще настав час, бо ще не вивчена поетика казки. А дана класифікація має розглядатись лише як допоміжного засобу до створення покажчика, як зміст щодо нього, т. е.

І суто прикладна, але з науково-пізнавальна. У радянському науці за необхідність перебудови класифікації з особливою чіткістю висловився А. І. Никіфоров у своїй ввідна статті до антології Капіци й у спеціальної роботі “Жанри російської казки”, у яких називалися. У першій їх Никіфоров йде ще звичайним шляхом.

Він налічує п’ять жанрів казки: приказки, фантастичні, чи чудові, життєві, релігійні і, нарешті, дитячі. Дивно тут обділені казки про тварин. Інакше запитали у роботі “Жанри російської казки”. Никіфоров підкреслює важливість та складність питання, його нерозв’язність й необхідність знайти нові принципи класифікації.

Цей принципово новий шлях і запропонував.

Для Никифорова казка – не текст чи сюжет, а складний комплекс нижченаведених, до складу якої належать факти й форми виконання. Ця думка як така безсумнівно правильна. Як досвідчений і наглядова збирач, Никіфоров як читає казку, він би бачить, і чує її виконання.

Жива казка – нечисте епічний жанр. Саме з ознакою форм виконання й побутування і намагався розподіляти казки.

Однак цю спробу все-таки можна назвати вдалою: безсумнівний факт, що одне й та казка може виконуватися по-різному. Проте спроба Никифорова має значення, але не ролі внеску до класифікацію казок, а ролі огляду форм виконання, про що ми скажемо трохи нижче, у розділі про форми виконання казки.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Розподіл казок Аарне
ігор калинець вірші веселка