Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”)
Поема “Мойсей” – філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку.
І. Франко написав поему в період першої революції 1905 року, піднявши важливі проблеми, якими жило українське селянство. Тема та ідея тексту визначена у пролозі. Поет висловлює жаль з приводу того, що українському народові, роз’єднаному між двома державами, судилося тяжке життя. Та він твердо переконаний, що всі жертви, злигодні й поневіряння
У поемі автор проголошує єдність вождя і народу, погляди на історичну роль народу. Особливо виразно показано це в казці про те, як дерева обирали собі короля. Франко розкриває алегорію казки: Дерева – се народи землі,
А король у їх колі – Божий вибранець, син і слуга Господевої волі. Автор підносить ідею безмежної відданості людини-керівника своєму народові. Справжній керівник, на думку поета, той, хто усвідомлює інтереси і прагнення людей. Справедливі слова слуги і патріота Мойсея:
Я ж весь вік свій, весь труд тобі дав У незламнім завзяттю, – Підеш ти у мандрівку століть З мого духа печаттю. Ці ж слова можна поставити епіграфом до всієї творчості великого Каменяра. А сповідь-освідчення пророка можна вважати сповіддю самого Франка, бо устами Мойсея автор висловлює свої погляди на призначення людини, роздумує над долею свого народу, засуджує дух рабської покори, лінощі, закликає до боротьби.
Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”)
воронько чапля зшила черевички
Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”)