Рондо

Рондо (фр. rondeau – круглий) – назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. з одинадцяти та п’ятнадцяти рядків (“Осіннє свято” М. Рильського), а також – складне Р. з чотиривіршів із обов’язковим повторенням послідовно

кожного рядка першого катрена як підсумкових рядків наступних катренів. Повторювані слова витворюють своєрідний лейтмотив Р. В поетичній спадщині А. Казки трапляються цікаві приклади цієї рідкісної, як на українську поезію, віршової форми – і п’ятнадцятирядкової, і складної:

Де захват мій бурхливий, наче море? а

Де перша ніжність, перше з щастям горе? а

Минуло все. Розвіялось – мов сон… б

І хоч зривався з уст тоді прокльон, б

Але життя знов вабило просторе. а

На герць я закликав: “Гей, хто поборе?!” а

Не знаючи, що єсть життя закон, б

Що й дужого закутає в полон… б

Де захват

мій?.. (а)

І ти вгадаєш вже, кохання зоре? а

Та як же віл мій в темряві розоре а

Належного мені лану розгон?.. б

Де сонце мрій – життя мого вогонь? б

Та ще про що питаєш, серце хоре, а

– “Де захват мій?” (а)

У XIV-XV ст. терміном “Р.” почасти називали тріолет.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Рондо


позакласне читання сторінками історії україни
Рондо