Ритмічний акцент

Related posts:

1. Акцент ритмічний Акцент ритмічний – наголос на сильному місці стопи у силабо-тонічному віршуванні, де наголошені склади чергуються через строго визначені інтервали (для ямба – перші, хорея – другі склади), збігаючись із смисловим наголосом поетичного мовлення....
2. Хоріямб Хоріямб – в античній версифікації – чотирискладова (шестиморна) стопа, що складається з хорея і ямба (- ∪ ∪ – ). В українській силабо-тонічній системі X. умовно називається сполука хорея та ямба, що трапляється при відхиленнях...
3. Акцент Акцент (лат. accentus – наголос) – у мовознавстві: 1) виділення силою і тривалістю вимови складу в слові (наголос граматичний) або слова у реченні ( наголос логічний, смисловий), а також графічний знак, яким позначається це виділення;...
4. Пірихій Пірихій (грецьк. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – в античній версифікації – стопа з двох коротких складів І^-^І. У силабо-тонічній системі П. умовно називається заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів,...
5. Просодія Просодія (грецьк. prosodia – наголос, приспів) – розділ віршознавства, що містить класифікацію метрично важливих складників віршованого мовлення. Так, у силабо-тонічному віршуванні П. визначає наголошені та ненаголошені склади тощо....
6. Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його з наступним. Сучасні віршознавці визначають своєрідність клаузул за місцем наголосу...
7. Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В...
8. Парокситонна клаузула Парокситонна клаузула (грецьк. parxytonos – слово з наголосом на передостанньому складі, лат. clausula – закінчення слова з наголосом на передостанньому складі) – закінчення віршового рядка з наголосом на передостанньому складі. Перелічіть усю громаду А тоді...
9. Двоскладові розміри Двоскладові розміри – віршові розміри у силабо-тонічній системі, в яких ненаголошені склади чергуються з наголошеними у парному (ямб) та непарному (хорей) аспекті, витворюючи двоскладові групи (стопи). Оскільки в українській мові ненаголошені склади переважають над наголошеними,...
10. Акаталектика Акаталектика (грецьк. а – префікс, що означає заперечення, та katalektikos – усічений) – відповідність клаузули метричній структурі вірша, дотримання його схеми. Так, в акаталектичному ямбічному рядку два останні склади адекватні стопі ямба (константа): “Страшні слова,...
11. Забула внучка в баби черевички… – Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ (народився 1950 р.) Українська література 6 клас – О. М. Авраменко Я І СВІТ Станіслав ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ (народився 1950 р.) Забула внучка в баби черевички… Дитячим сміхом бризнувши в зело, За повелінням вікової звички Перекотилось літо за село. Махнуло...
12. Амфімакр Амфімакр (грецьк. amphimakrds – між довгими складами), або Кретик (грецьк. kretikos – критська стопа) – стопа античного віршування з п’яти мор, що складається з довгих та коротких складів (- -∪). В українській силаботоніці подеколи А....
13. Леонінський вірш, або Леонін Леонінський вірш, або Леонін (очевидно, за ім’ям латинського поета Лео, XII cm.) – гекзаметр чи пентаметр, де всупереч традиції античної поезії, яка не відала рими, певні піввірші зазнавали римування, зокрема у Вергілія та Овідія. Л....
14. Чергування голосних звуків української мови. Чергування о-і, е-і Чергування – це постійні закономірні зміни звуків в одних і тих самих частинах слова. Чергування звуків, що виникли давно, називають історичними. Вони поділяються на власне чергування та на випадання (чергування з нулем звука). 1) [і]...
15. Консонанс Консонанс (лат. consonans – приголосний звук) – неточна, неповна рима, основана на збігові лише приголосних звуків, при цьому наголошені голосні дисонують:І пізнаєш уперту математику Пароксизмів захвату і журб… Товаришу, Друже, Братику – У кожного є...
16. Колон Колон (грецьк. kolon – частина тіла, речення, елемент періоду) – ритміко-інтонаційна одиниця людського мовлення, власне, мовленнєвий такт, виокремлений павзами та об’єднаний логічним наголосом. Поняття К. в артикуляційному аспекті наближене до поняття “дихальної групи”, у смисловому...
17. ПАМ’ЯТКИ Українська література 6 клас – Л. Т. Коваленко ПАМ’ЯТКИ Читач повинен знати, що книжка містить: – вступну статтю (розповідає про життя та творчість автора, стисло аналізує твір, допомагає читачеві з’ясувати деякі факти біографії письменника тощо);...
18. Прислів’я Прислів’я – жанр усної народної творчості, ритмічний за формою образний вислів, який містить повчальний смисл. Напр.: сім разів відмір, один раз відріж; що посієш, те й збереш....
19. Архілохів рядок Архілохів рядок – в античній версифікації – віршовий рядок із двох піввіршів відповідно чотиристопного дактиля та тристопного хорея з дієрезою (міжстопним словоподілом) за схемою: – ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪ ∪/- ∪/- ∪/....
20. Речитатив Речитатив (італ. recitative, від лат. recitare – читати вголос, виголошувати) – наспівна декламація, що характеризується емоційно забарвленою інтонацією, зміщенням, посиленням чи зниженням логічних та ритмічних наголосів, смисловим наповненням пауз, застосуванням стилістичних фігур тощо. Зміна тексту...
21. Окситонна клаузула Окситонна клаузула (лат. clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка з наголосом на останньому складі: І являвсь мені Господь В громі, бурі і росі. У веселках, зореницях Їв симфонії комах (П. Тичина)....
22. Метаграма Метаграма – (грецьк. metagrdpho – внесення зміни у текст) – віршовий прийом (подеколи – літературна гра), який полягає в заміні початкової літери у слові, що призводить до появи нових слів з відмінним смисловим значенням (жито...
23. Епікруза Епікруза (грецьк. epicrusis – вихід) – заключна частина віршово-‘ го рядка, який починається анакрузою. Е. охоплює ненаголошені склади, що містяться після останнього метричного наголосу....
24. Ікт Ікт (лат. ictus – удар, наголос) – сильна доля у стопі, ритмічний наголос у вірші, що не збігається із граматичним: Як море – глибока тугою народу. Між світом і тьмою гориш у красках! Безкрая думками...
25. Синкопа Синкопа (грецьк. synkope – скорочення) – утинання складу або звука у слові. Поширене в побутовому мовленні: “мо” – замість “може”, “гля” – замість “глянь” і т. п. Цей прийом застосовується і в літературі. Особливий інтерес...
26. Кодизована мова Кодизована мова – засекречена мова певної соціальної групи (див.: , ). Так, співочі братства XVII-XVIII ст., які строго регламентували діяльність кобзарів та лірників, мали свій статут, касу, корогву та особливу, “лебійську”, мову. У художній літературі...
27. Тонічна система віршування Тонічна система віршування (грецьк. tonos – наголос) – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може...
28. Відлунювання Відлунювання – віршова форма, здебільшого двовірш, другий, вкорочений рядок якого складається зі слова (рими), яке повторює ціле прикінцеве слово (або його частину) попереднього рядка, витворюючи нові смислові відтінки. В. відоме у фольклорі, а в поезію...
29. Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль...
30. НЕ ВИТЕРПІЛА ДУША – ПА ТОЙ СВІТ ПІШЛА (поминки) Поминки – система звичаїв, пов’язаних із вшануванням померлого та всіх предків. Вони поділяються на дві групи: родові та вселенські. Перші присвячуються пам’яті близьких, другі – вшануванню померлих узагалі (ці дні визначені народним або церковним календарем)....