Рідний край

Український поет Богдан Лепкий народився 1872 року на хуторі Кривенькім на Тернопільщині в родині сільського священика. Він навчався у Бережанській гімназії, в Академії мистецтв у Відні, у Віденському та Львівському університетах. Потім викладав у Бережанській гімназії, в Ягеллонському університеті м. Кракова. Пізніше він був членом гуртка літераторів “Молода

муза”. Під час Першої світової війни Богдан Лепкий співпрацював із Союзом визволення України, допомагав Українським січовим стрільцям. З 20-х років він мешкав у Кракові.

Богдан

Лепкий був письменником, ученим літературознавцем,1 видавцем. Його спадщина велика і різножанрова. Це поетичні збірки “Стрічки”, “Листки падуть”, “Осінь”, “На чужині”, “Доля”, “Під тихий вечір” та інші, проза: збірки оповідань “З села”, “Щаслива година”, “У глухім куті”, новели, історичні повісті “Крутіж”, “Вадим”, “Сотниківна”, “Орли”, трилогія “Мазепа”, мемуари “Бережани”; переклади зарубіжної класики -твори Гейне, Шеллі, Конопницької, Лермонтова, Короленка.

Як видавець та літературознавець Богдан Лепкий багато зробив для популяризації

української культури в Німеччині та Польщі. Він також є автором відомої пісні “Чуєш, брате мій” , музику до якої написав його брат Левко.

Любов до своєї Вітчизни, малої Батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість.

Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю.

Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень.

Вірш “Заспів” – це поетична розповідь про рідний край, чарівне Поділля: “колисав мою колиску вітер рідного Поділля”. У свідомості поета виникають і об’єднуються спогади раннього дитинства: материнська колискова пісня, пов’язані з нею перші уявлення про поезію, красу, звуки народних пісень, “підгірської трембіти”, вражаюча чарівність народних обрядів .

Ці почуття поєднуються з гордістю за свій народ, його талановитість, творчі здібності. І тим сильніше ятрять душу поета думки про важку долю поневоленого народу: “Колисав мою колиску крик неволеного люду”.

Де б не знаходився Богдан Лепкий, куди б не кидала його доля, ніколи не забував він про рідний край. Скрізь він відчував свій кревний зв’язок з Вітчизною та своїм народом.

Поезія “Видиш, брате мій…” відображає тугу і сум за Батьківщиною. Вірш побудований на розгорнутому порівнянні: журавлі, що відлітають у вирій, нагадують йому власну долю на чужині, а їхня сумна пісня прощання з рідним краєм – це вірші поета про Вітчизну:

…відлітають… журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру…

Богдан Лепкий був одним із видатних українців, і патріотизм його був гарним прикладом для його сучасників. Таким же він є і для нас.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Рідний край
мій улюблений міфологічний герой