Головна ⇒ 📁Довідник з української культури ⇒ РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ



РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ

 

РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ (р. нар. невід. – 10.12.1688, Київ) – письменник і церковний діяч.

Народився, ймовірно, на Чернігівщині. Навчався в Києво-Могилянській колегії. Вважають, що 1656 р. виголосив слово на посвяту І. Гізеля в архімандрити. З 1671 р. – намісник Києво-Печерського монастиря і лаврський проповідник, а з кінця 1683 р. – ігумен Микільського монастиря, що мав незалежність від Лаври. Видав два збірники власних проповідей – “Огородок (сад) Марії Богородиці” (1676, друкарня Києво-Печерської лаври) з посвятою І. Гізелю та “Вінець

Христа, із проповідей недільних, як із квітів рожаних сплетений” (1688, виданий там само) з посвятою Іоану, Петру й цариці Софії. А. Радивиловський був на той час високоосвіченою людиною, вивчав історію, географію, зоологію, ботаніку, мінералогію, астрономію, фізіологію, медицину. Проповіді його були зорієнтовані на європейську школу та польське проповідництво (зокрема П. Скарги). Побудова їх строго логічна: вступ, обгрунтування основної думки й закінчення, висновки. У вступі, як правило, дається порівняння новозаповітних подій із старозаповітними; далі викладається зміст Євангелія, яке читалося на літургії і яке водночас
є символічним доповненням проповіді. Після моралізаторського повчального роздуму йде короткий висновок із настановою слухачам слідувати основам моралі. Проповіді присвячувалися здебільшого моралізаторським темам; у них засуджувалася тогочасна мораль з посиланням на перші роки християнства.

А. Радивиловський – автор надгробних проповідей “Рочини” (присвячені П. Могилі), а також посвят К. Старушичу, ігумену Видубицькому та Варнаві Лебедевичу, ігумену Межигірському. Проповіді звернені до простих людей, тому автор прагнув зробити їх зрозумілими, залучав фразеологізми (“у сироти тоді свято, коли кошуля біла”, “який пан, такий і крам” тощо), вставні новели та ін. Побудовані проповіді у формі запитань – відповідей (за традицією Києво-Могилянської академії) та діалогів. Проповідям притаманні барокові стильові ознаки, зокрема картинність (наприклад, опис урочистого привітання Трійці ангелами, зустріч Христа у небі), драматизм викладу, алегоризм і символізм тощо.

Автор часто акцентував увагу на сучасні йому національні та соціальні проблеми, зокрема наслідки Руїни, труднощі життя селянства тощо. Такими художньо-стильовими й тематичними ознаками твори А. Радивиловського наближаються до народної літератури. Його творчість є завершальним етапом старої школи ораторського мистецтва.

Літ.: Марковський М. Антоігай Радивиловский. Южно-русский проповедник XVII века. К., 1894; Крекотень В. Оповіданім Антонія Радивиловського: З історії української новелістики XVII ст. К., 1983; Крекотень В. Проза А. Радивиловського. К., 1989.

Г. Усатенко


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ


стоемительный прихрд весны сочинение миниатюра

Related posts:

  1. ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ ГАЛЯТОВСЬКИЙ ІОАНИКІЙ (р. нар. невід. – 12.01. 1688) – письменник, культурно-освітній і церковний діяч. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Працював її викладачем, у 1659- 1664 рр. – ректором. З 1669 р. й до кінця життя...

  2. Києво-Печерський патерик Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та...

  3. Літературна казка. Антоній Погорєльський “Чорна курка, або Підземні жителі” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 4 КЛАС СКОРО КАЗКА МОВИТЬСЯ Урок 9 Тема. Літературна казка. Антоній Погорєльський “Чорна курка, або Підземні жителі” Мета: ознайомити із літературною казкою А. Погорєльського; розвивати вміння висловлювати міркування щодо прочитаного, виявляти...

  4. АРМАШЕНКО ПЕТРО АРМАШЕНКО ПЕТРО (рр. нар. і см. невід.) – поет – панегірист XVII ст. Видав у Чернігові 1699 р. твір на пошану гетьмана І. Мазепи “Theatrum perenis gloria” (“Театр довговічної слави”), написаний прозою та віршами. Книжка...

  5. Апокрифи Апокрифи (грецьк. apdkryphos – таємне, заповідне) – велика група християнського епосу, пов’язана із сюжетами Св. Письма, Житіями Святих, версіями першопочатку світу тощо. Існували у рукописному вигляді. Зміст А. відбитий у “Палеї толковій” та “Палеї історичній”....

  6. МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита...

  7. ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ СТЕФАН (світське ім’я Семен, 1658, м. Яворів, тепер Львівської обл. – 24.11.1722, Москва) – філософ, поет, церковний і громадсько-політичний діяч. Походив із православної шляхетської родини з м. Яворова в Галичині, яка після Андрусівського миру...

  8. СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а...

  9. ЗБІРНИКИ ЗБІРНИКИ – рукописні (іноді друковані) книги, складені з матеріалів найрізноманітнішого змісту й походження (перекладних і оригінальних). Містять історичні твори, біблійні уривки, повісті, житія, повчання, проповіді, апокрифи, легенди, притчі, байки, афоризми, прислів’я, приказки, вірші, пісні й...

  10. ЗЕМКА ТАРАСІЙ ЗЕМКА ТАРАСІЙ (2-га пол. XVI ст. – 13.09.1632, Київ) – громадський, освітній і церковний діяч, поет, перекладач і друкар. Ймовірно, був дидаскалом Львівської братської школи, брав участь у діяльності гуртка Гедеона Балабана. У 1615 р....

  11. БАРАНОВИЧ ЛАЗАР БАРАНОВИЧ ЛАЗАР (світське ім’я – Лука; 1593, за іншими даними 1620 – 11.09.1693, похований у Борисоглібському соборі в Чернігові) – політичний, церковний, культурний діяч, письменник, меценат. Навчався у Київській братській школі, згодом був посланий П....

  12. Літопис “Повість временних літ” Літописи, найвизначніші пам’ятки історичної літератури стародавньої Русі, були написані як хроніки (щорічні записи, аннали) і містять у собі також різний літературний матеріал: оповіді, легенди, біографії та запозичення з візантійських хронік тощо. Літописання на Русі почалося...

  13. КАЛЬНО ФОЙСЬКИЙ АФАНАСІЙ (рр. нар. і см. – невід.) – давньоукраїнський письменник. Був ченцем Києво-Печерської лаври; на думку деяких дослідників, навчався в Києво-Братському училищі. Належав до книжників, що гуртувалися навколо Петра Могили. 1638 р. видав польською мовою книгу...

  14. Балабанів гурток Балабанів гурток – гурток українських культурно-освітніх діячів першої половини XVII ст., залучених Гедеоном Балабаном (1530-1607) до редакційно-видавничої діяльності, що розгорнулася у Стрятині (біля м. Рогатина) та Крилосі (біля м. Галича). Керував стрятинською друкарнею небіж Г....

  15. Видатний літопис “Повість временних літ” Літописи, найвизначніші пам’ятки історичної літератури стародавньої Русі, були написані як хроніки і містять у собі також різний літературний матеріал: оповіді, легенди, біографії та запозичення з візантійських хронік тощо. Літописання на Русі почалося в Києві, а...

  16. ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ ГІЗЕЛЬ ІНОКЕНТІЙ (бл. 1600, Пруссія – 28.11.1683, Київ) – історик, письменник. Народився в німецькій родині протестантів – реформаторів; юнаком прибув до Києва, прийняв хрещення і став монахом. По закінченні Києво-Могилянської колегії (1642) був рекомендований П....

  17. СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) СЕРАШОН (СЕРАПІОН ВЛАДИМИРСЬКИЙ) (р. і м. нар. невід. – 12.07.1275, Владимир, похований в Успенському соборі) – представник ораторської прози епохи пізнього Середньовіччя. Відомо, що 1238 р. Серапіон був архімандритом Києво-Печерського монастиря, а 1274 р. поставлений...

  18. СИМОН СИМОН (р. нар. невід. – 22.05.1226) – давньоукраїнський агіограф. Один із авторів Києво-Печерського патерика. Був ченцем Києво-Печерського монастиря, згодом (імовірно, з 1197 р.) – ігуменом Рождественського монастиря у Владимирі й духівником великої княгині, дружини Всеволода...

  19. ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ ТУПТАЛО ДИМИТРІЙ (світське ім’я Данило; грудень 1651 р., м. Макарів, тепер Київської обл. – 08.11.1709, Ростов-на-Дону, Росія) – церковний діяч, агіограф, драматург, поет, оратор. У 1662-1665 рр. навчався в Києво-Могилянській колегії. 1668 р. постригся в...

  20. ПОЛОЦЬКИЙ СИМЕОН ПОЛОЦЬКИЙ СИМЕОН (світське ім’я, по батькові та прізвище – Самійло Омелянович (за іншими даними Гаврилович) Петровський-Ситніанович; початок грудня 1629, Полоцьк – 14.09.1680, Москва) – письменник, проповідник, громадський і церковний діяч, педагог. У 40 – 50-х...

РАДИВИЛОВСЬКИЙ АНТОНІЙ
«
»