Психологічна майстерність новел М. Коцюбинського

Людська душа завжди цікавила всіх письменників. Але особливого звучи вона набула у творчості М. Коцюбинського. Ці визначальні риси нової прози М. Коцюбинського були притаманні у художньому світу його героїв. Хоча критики й досі сперечаються щодо проблематики і жанронні особливостей твору. Безумовно, водночас це і соціально-психологічна, політичнії новела, і лірична симфонія, і лірична драма у прозі, і пейзажна новела, і філософський трактат.

Це – своєрідна стенограма психологічних станів ліричного герой його почувань і настроїв. У ритмічному

ключі у ній розповідається про людицИ яку втомило місто, вона прагне усамітнення в кононівських полях. Митець трактує свій психологічний стан: “Я утомився, мене втомили люди… Повідчинямі вікна! Провітрить оселю!

Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай ум йдуть у хату чистота й спокій”.

Автор не конкретизує ні соціального стану свого героя, ні його професії. Людина втекла від людини, зробила собі перепочинок для втомленої душі. Тому в зображальну систему новели М. Коцюбинський не вводить більші – ні яких “людей”; натовпу, гомону.

Допоміжними образами-символами стають: “утома”,

“ниви у червні”, “сонце”, “три білих вівчарки” тощо. Характерно, що ці образи індивідуалізовані, як і людські постаті. Ліричний герой прагне спілкуватися з природою, безмежжям степу, “симфонією поля”. І цей чистий, сонцесяйний світ природи є своєрідним прийомом – антитезою сірого і гамірливостісвіту міста.

Пейзаж у новелі теж ніби оживає. Він відображає складний внутрішній світ героя, зміну його настроїв, думок, почувань.

Саме у пейзажі, за словами І. Франка, “якнайбільше живої крові і нервів самого автора. Природа – не статична, а динамічна – вся в русі і змінах настрою. Якими чудовими художніми засобами М. Коцюбинський розкриває її чарівний світ!

Згадаймо деякі з них, наприклад: “киплять… срібноволосі вівса”, “плниг блакитними річками льон”, “біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл”. Ця неземна краса, освітлена сонцем, створює позитивний настрій, торка” в душі найпотаємніші струни, що звучать, як “співуча арфа”, і водночас відроджу! в ній те, що було приглушене людським горем і неспокоєм: “Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…”

Це спілкування з природою, краса і гармонія довкілля знову відроджує в душі ліричного героя потребу у спілкуванні з людиною. Рефрен “говори, говори!” підсилює неспокій в душі людини, він готовий до бою проти гнобителів. Своє місце у цій боротьбі патріот бачить у перших лавах: “Говори, говори.

Розпечи гнівом небесну баню…, щоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце й засвіти друге на небі”.

М. Коцюбинський виявляє солідарність зі своїм ліричним героєм, він упевнений – треба бути на передньому краю боротьби народу ії правду і справедливість.




Психологічна майстерність новел М. Коцюбинського
опис моря