Проблематика казки “Премудрий піскар”

У казці “Премудрий піскар” Щедрін виставив на осудовище малодушність тієї частини інтелігенції, яка в роки політичної реакції піддалася настрою ганебної паніки.

Автор зобразив жалюгідну долю героя, який збожеволів від страху, на все життя замурував себе у темну нору, Сатирик з презирством ставився до тих, хто, підкорившись інстинкту самозбереження, занурився у вузький світ власних потреб замість активної суспільної боротьби.

Батьки піскаря жили тихо і мирно, не втручалися у життя суспільства, тому і вмерли своєю смертю, і заказали вони синові дивитись пильно, захищаючи себе. Синок їхній був розумний і сприйняв слова батьків буквально. Він оберігав себе не тільки від великих риб, а й від раків та водяних бліх.

Від страху він навіть боявся завести дружину та дітей.

Висміяв Щедрін і роздуми піскаря про людину. Скільки він різних засобів вигадав, щоб піскарів, тобто народ, погубити, а вони, знаючи усі ці дурні засоби, все одно їх ковтають. “Хоча це й найдурніше знаряддя, але з нами, піскарями, чим дурніше, тим вірніше”, – так міркує старий піскар про життя народу,

який ніяк не хоче навчатися навіть на своїх помилках.

Не жив той піскар, а тільки тремтів і радів, що живий. Навіть щуки почали його хвалити, сподіваючись, що він вийде з нори. Більше ста років просидів там піскар і думав, що найрозумнішнй. Але Салтиков-Щедрін висміяв такий спосіб життя.

Бо суспільству від таких піскарів – ніякої користі.

Своєрідність художньої майстерності Щедріна виявилася у великій могутності його сміху, у мистецтві використання гумору, гіперболи, гротеску, фантастики для реалістичного зображення дійсності та оцінення її з прогресивних суспільних позицій.

У його казках гинуть ті, хто намагається сховатися від ворога, уникнути суспільної боротьби, жити власними потребами. Таких людей сатирик вважав нерозумними.




Проблематика казки “Премудрий піскар”


вік живи вік учись твір
Проблематика казки “Премудрий піскар”