ПРИТЧА ПРО СІЯЧА – НОВИЙ ЗАПОВІТ
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ
для 9 класу
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА
5 “Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, – і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували.
6 Друге ж упало на грунт кам’янйстий, – і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7 А інше упало між терен, – і вигнався терен, і його поглушив. 8 Інше ж упало на добрую землю, – і, зійшовши, уродило стокротно”. Це сказавши, закликав: “Хто має вуха, щоб слухати, – нехай слухає!” 9 Запитали ж Його Його учні, говорячи:
11 Ось що означає ця притча: Зерно – це Боже Слово. 12 А котрі край дороги, – це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. 13 А що на кам’янистому грунті, – це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно, – і за час випробовування відпадають. 14 А що впало між терен, – це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життєвими розкошами, – і плоду вони не дають. 15 А те, що на добрій землі, – це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, – і плід приносять вони в терпеливості.
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА – НОВИЙ ЗАПОВІТ
метелика ловити я не хочу
ПРИТЧА ПРО СІЯЧА – НОВИЙ ЗАПОВІТ