ПРИСЛІВ’Я НА ВІТЕР НЕ МОВИТЬСЯ (приказки, прислів’я) – НАРОДНЕ СЛОВО
Приказки та прислів’я – то бездонне джерело мудрості, безцінна народна скарбниця. Як витвір народного генія вони супроводжують людство від сивої давнини й до наших днів. Сила, мудрість та поетична краса прислів’їв та приказок засвідчують розум і гумор народу. Зміст їх невичерпний, адже в них відображено все фізичне, матеріальне та духовне життя людини: її побут, звичаї, історію, мораль, природу, взаємини тощо. Зрозуміла річ, що навести всі приказки та прислів’я неможливо, адже вони потребують кількох томів, проте незайве згадати хоч
Аби болото, а чорти знайдуться.
Аби голова пройшла – хвіст дожене.
Аби дружна громада, то урожаю випросить.
Байдуже ракові, у якім горшку його варять.
Без вітру й листя не ворушиться.
Без вітру море спить.
Без кривих і скрипучих дерев лісу не буває.
Без прочистки ліс вироджується.
Бере, як багатого за живіт.
Бий верхнього, аби аж спідній почув.
Біля вогню соломи не тримають.
Блискавка влучає у найвище дерево.
Боїшся горобців – не сій проса.
Будьмо спокійні, як порося в мішку.
Були вареники, та на вербу повтікали.
Було
Буря покаже, чи міцне дерево.
Бути б негоді, та дощ пішов.
В біді чоловік розумнішає.
В ноги кланяється, а за п’яти кусає.
В одній грибниці ростуть гриби однієї породи.
Важкий камінь трісне, але з місця його не зрушиш.
Вбиті в голову знання – полова.
Ведмедеві дай хоча б одну лапу покласти.
Ведмедя не помітив, бо на зайця задивився.
Велика хмара, та малий дощ.
Великий дуб, та дуплуватий.
Вечір покаже, який удався день.
Вже б давно замерз, якби не вмів дрижати.
Віддав коні, а сам на батозі приїхав.
Він багато робить, щоб нічого не робити.
Вогонь – добрий слуга, але поганий господар.
Воно таки на діло закандзюбилось.
Ворон воронові ока не виклює.
Гни тоді, як іще дубок, а не тоді, як уже кілком стане.
Гроза не вельми розбирає, у чий дім вдарити.
Де не горить, там не димить.
Для риби все у воді плаває.
Днів багато – і всі попереду.
Дурні воду каламутять, а спритні рибку хапають.
Дурної голови і волосся не хоче держатися.
Жени природу у двері, а вона у вікно зайде.
З брудної води ще ніхто чистим не вийшов.
З жолудя виросте тільки дуб.
З одного боку пече, а з другого тече.
Зима спитає, де літував.
Зрубаній голові байдуже за чубом.
І в курки норов є: не завжди яйця несе.
І в найдовшого дня є кінець.
І лід іскру дасть, коли добре потерти.
Камінь, що котиться, рідко коли передумає.
Кого болять очі, той пити не хоче.
Кожна грушка на своєму хвостику висить.
Кожух лежить, а дурень дрижить.
Криве від природи не виправиш і волами.
Лід ламається, де найтонший.
Лісу без вовка не буває.
Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
Добре, як сусід близький і перелаз низький.
Для проханого гостя багато треба, а несподіваний гість, що не постав, то їсть.
Незвані гості гризуть кості.
Ситого гостя добре годувати.
Весела думка – половина здоров’я.
Хворому і мед гіркий. Волом зайця не здоженеш.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)ПРИСЛІВ’Я НА ВІТЕР НЕ МОВИТЬСЯ (приказки, прислів’я) – НАРОДНЕ СЛОВО
які життєві цінності маленький принц вважає справжніми
ПРИСЛІВ’Я НА ВІТЕР НЕ МОВИТЬСЯ (приказки, прислів’я) – НАРОДНЕ СЛОВО