ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ

1. L у словах іншомовного походження передається твердим або м’яким Л – залежно від того, як узвичаєне те чи інше слово в українській мові:

а) Л твердим (л, ла, ло, лу) у словах: арсенАЛ, бал, вулкАН, інтегрАЛ, інтернаціонАЛ, капітАЛ, футбОЛ, халвА; аероплАН, балАНс, галантерЕЯ, глазУР, клас, молЕКула, новЕЛа, план, прИМула, фОРмула; блок, велосипЕД, колОНія, сОЛо, соціолОГія, флот; блУЗа, лУПа, металУРгія; АлбАНія, АтлантИЧний океАН, ГренлАНдія, Ла-МАНш,

ЛОНдон, ОСло, ТулУЗа; ВелАСкес, ГолсуОРсі, ЛамАРк, Майкл Голд, ФлобЕР, ФлурАНс та ін. б) Л м’яким (ль, ля, льо, лю) у словах: автомобІЛь, асфАЛьт, бульдОГ, гІЛьза, гольф, магістрАЛь, педАЛь, тАБель; вакуОЛя, лЯПіс, пілЮЛя, пляж, полЯРний, регулЯТор; кльош, туберкульоз; алюмІНій, блЮМінг, револЮЦія; Арль, БАЗель, Бельт, ЛЮБек, ЛюблЯНа, ОЛьстер, ТеруЕЛь, ФінлЯНдія, ВІЛьсон, ЛІНкольн, ЗолЯ, ЛЮТер, РафаЕЛь, СадУЛь, ТЕЛьман та ін.

2. Сполучення Lе передається через Ле: білЕТ, елЕКтрика,

желЕ, легЕНда, лЕКція, плЕНум, телегрАФ; ВалЕНсія, КаледОНія, ПалЕРмо, ТолЕДо; ГалілЕЙ, ЛЕСсинг.

§ 87. G, H

G і H звичайно передаються літерою Г: авангАРд, агітАЦія, агрЕСор, гвАРдія, генЕТика, гімнАСтика, гоніОМетр, грандіОЗний, грАФік, грог, ембАРго, лінгвІСтика, мігрАЦія; гандбОЛ, гегемОНія, гектАР, гербАРій, гЕРцог, гІНді (мова), гіпОТеза, горизОНт, гОСпіталь, гугенОТ, гУМус; ГаАГа, ГавАНа, Гавр, ГАРвард, ГарОНна, ГвінЕЯ, ГельсінгфОРс, ГЕЛьсінкі, ГіндустАН, ГренлАНдія, ГрЕЦія, ЙогАНнесбург, ЛюксембУРг; ГаннібАЛ, ГЕЙне, ГЕТе, ГізО, ГомЕР, ГорАЦій, Горн, ГюгО, МагомЕТ.

В окремих словах англійського походження H Передається літерою Х: хОБі, хокЕЙ, хол; ХемінгуЕЙ та ін.

§ 88. F, Ph, Th

F і Ph передаються літерою Ф: фАБрика, факт, фартУХ, фах, фаЯНс, федератИВний, фейлетОН, фігУРа, фОРма, фУГа, футлЯР, офіцІЙний, рефОРма; ефемЕРний, катастрОФа, корифЕЙ, фараОН, фІЗика, фізіолОГія, філосОФія, флегмАТик, фонЕТика, фОСфор; ФлорЕНція, ФрАНція; ФіліппІНи, ФінікІЯ; ЛонгфЕЛло, ФірдоусІ, ФаОН.

Th залежно від того, як слово узвичаєне в українській мові, передається то літерою Ф: арифмЕТика, ефІР, кАФедра, логарИФм, міф, орфогрАФія, пАФос, ФЕДір, – то літерою Т: бібліотЕКа, ортодОКс, ортопЕДія, теАТр, теОРія; ТадЕЙ, ТеодОР.

§ 89. Неподвоєні й подвоєні приголосні

1. У загальних назвах іншомовного походження приголосні звичайно не подвоюються: акумулЯЦія, барОКо, беладОНа, белетрИСтика, бравІСимо, ват (хоч Ватт), грип, грУПа, групЕТо, гун (гУНи), ідилІЧний, інтелектуАЛьний, інтермЕЦо, колектИВ, комІСія, комУНа, лібрЕТо, піанІСимо, піцикАТо, стакАТо, сУМа, фін (фІНи), фортИСимо, шасІ, шофЕР та ін.

Тільки в окремих загальних назвах зберігається подвоєння приголосних: аннАЛи, бОНна, брУТто, вАНна (вАНний), мадОНна, мАНна (мАНний), мОТто, нЕТто, пАНна, пЕНні, тОНна, білль, бУЛла, вІЛла, муллА, дУРра, мІРра.

2. При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцЕПція (бо є перцЕПція), іммігрАЦія (бо є мігрАЦія), інновАЦія (бо є новАЦія), ірраціонАЛьний (бо є раціонАЛьний), ірреАЛьний (бо є реАЛьний), контрреволЮЦія (бо є револЮЦія), сюрреалІЗм (бо є реалІЗм).

Примітка. Коли непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотАЦія – анотАЦія, конотАЦія), приголосний не подвоюється на письмі.

3. Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: АндОРра, ГарОНна, ГоллАНдія, КалькУТта, МарОКко, МіссУРі, НІЦца, Ренн, ЯФфа; БЕТті, ДжОНні, МЮЛлер, РуссО, ФламмаріОН, ШИЛлер.

Примітка. Подвоєні приголосні зберігаються і в усіх похідних словах: андОРрський (АндОРра), мароккАНець (МарОКко), ЯФфський (ЯФфа).

§ 90. J

1. Відповідно до вимови J у словах французького походження передається через Ж: ЖерОМ (Jerome), жабО (jabot), ЖАНна (Jeanne), журІ (jury); у словах англійського походження – через Дж: джаз (jazz), Джеймс (Jams), джЕМпер (jumper), ДжЕРсі (Jersy); у словах іспанського походження – через Х: хУНта (junta), БадахОС (Badajoz).

2. Початкові Іе (hіе) звичайно передаються через Іє: ієрАРх, ієрАРхія, ієрЕЙ, ієрОГліф, але: єзуЇТ, ЄНа, ЄНа (грошова одиниця Японії), ЄрусалИМ. Початкове Je передається через Є: ЄНсен, ЄСперсен.

3. Початкові Io, yo, jo передаються через Іо, коли в українській мові вони вимовляються як два склади: іОН, іонізАТор, іонІЙський, ІонІЧне мОРе; через Йо, коли вони вимовляються як один склад; йод, йОТа; ЙордАНія, Нью-ЙОРк, Йон, ЙОСип та ін.

4. I, y (а також U німецького дифтонга Eu) в позиції між двома голосними (в іноземній мові) в загальних назвах звичайно не передаються окремим знаком: бУЄр, конвЕЄр, лоЯЛьний, паранОЯ, плеЯДа, роЯЛь, саквоЯЖ, секвОЯ, фаЯНс, феєрвЕРк, але: ГОЙя, СавОЙя, ФейєрбАХ; також мАЙя (народність), фойЄ.

5. Залежно від позиції та вимови в українській мові І, у (ігрек) передаються також літерами І, ї та И.

а) І пишеться: 1) На початку слова: ідЕЯ, ІліАДа, інстрУКція, інтернаціонАЛьний; ІНдія, ІспАНія; ІБсен, ІвОН, ІзабЕЛла. 2) Після приголосного перед голосним, Є та звуком Й: артеріАЛьний, геніАЛьний, діАЛектика, індустріалізАЦія, матеріАЛ, соціАЛізм, фіАЛка; аудіЄНція, гіЄНа, кліЄНт, пієтЕТ; аксіОМа, революціонЕР, соціолОГія, фіолЕТовий; рАДіус, тріУМф; партІЙний, рАДій; БіаррІЦ, ФіУМе; ВіардО, ОссіАН, ФіоравАНте. І в середині слова перед голосним іноді переходить у Й І відповідно передається на письмі: курйОЗ, серйОЗний; ар’єргАРд, бар’ЄР, вольтер’ЯНець, кар’ЄРа, n’ЄCa. Ia в кінці слова передається звичайно через Ія: артЕРія, індУСтрія, істОРія, хІМія; АпУЛія, ГрЕЦія, ДіЄГо-ГарсІЯ, МУРсія. 3) Після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків, зазначених у В, 3–5 цього ж пункту), а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: ЗамбЕЗі, КАПрі, ЛісабОН, МіссісІПі, МонтевідЕО, НагасАКі, ПОТі, Ніл, СевІЛья, СІДней, СомалІ, СОЧі; АнрІ, БіллО, ГальвАНі, Грімм, ДідрО, ДІЗель, ОвІДій, РоссІНі; лісабОНський.

Примітка. Власні імена, що перетворилися в назви предметів і явищ, тобто стали загальними іменами, пишуться за правилами правопису загальних назв іншомовного походження: дИЗель (хоч ДІЗель).

4) Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: візавІ, журІ, колІБрі, мерсІ, парІ, попурІ, таксІ, харакІРі, а також перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як грАТіс, піанІСимо й под. 5) В усіх інших випадках після Б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бІЗнес, пілОТ, вібрАЦія, акадЕМік, фінАНси, грАФік, гіпопотАМ, логІЧний, гімн, кілогрАМ, кінО, архІВ, хІМія, хірУРг, літератУРа, респУБліка, комунІСт, нІШа.

Примітка 1. У ряді слів іншомовного походження, що давно засвоєні українською мовою, після Б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги И: бурмИСтер (але бургомІСтр), вИМпел, єхИДна, імбИР, кипарИС, лимАН, мИЛя, мирт, нИРка, спирт, химЕРа та ін., а також у словах, запозичених із східних мов, переважно тюркських: башкИР, гИРя, калмИК, кинджАЛ, киргИЗ, кисЕТ, кишлАК.

Примітка 2. З И, а не з І пишуться також слова церковного вжитку: диЯКон, єпИСкоп, єпитИМіЯ, єпитрахИЛь, камилАВка, мИТра, митрополИТ, христиЯНство тощо.

б) Ї пишеться після голосного: мозАЇка, наЇВний, прозАЇк, руЇНа, теЇН; ЕнеЇДа, ІзмаЇЛ, КаЇР. Але в складних словах, де перша частина закінчується голосним, на початку другої частини пишеться І: староіндІЙський, новоірлАНдський; так само в позиції після префікса, що закінчується на голосний або приголосний; антиісторИЧний, доісторИЧний, поінформувАТи; безідЕЙний, дезінтегрАЦія, дезінфЕКція, дезінформАЦія, рОЗіграш. в) И пишеться: 1) В загальних назвах після приголосних Д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним: дИЗель, динАМо, диплОМ, дирЕКтор, метОДика; інститУТ, матемАТика, стИМул, текстИЛь, тип; зигзАГ, позИЦія, фізИЧний; марксИЗм, силуЕТ, систЕМа; цистЕРна, цИФра; жирандОЛь, режИМ, джигІТ, джИНси; речитатИВ, чичерОНе; шИРма, шифр; бригАДа, риф, фАБрика. 2) У географічних назвах з кінцевими -ида, – ика: АнтарктИДа, АтлантИДа, ФлорИДа; АдріАТика, АмЕРика, АнтАРктика, АРктика, АтлАНтика, АФрика, БАЛтика, КОРсика, МЕКсика. 3) У географічних назвах після приголосних Дж, ж, ч, ш, щ і Ц перед приголосним: АлжИР, ВашингтОН, ВірджИНія, ГЕМпшир, ЖирОНда, ЙОРкшир, ЛЕЙпциг, ЦиндАО, ЧикАГо, ЧИЛі, але перед голосним і в кінці слова пишеться І: ВішІ, ШІОфок. 4) У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім J): ВеликобритАНія, Крит, МавритАНія, МадрИД, ПарИЖ, РИГа, Рим та ін., але АВстрія, РІО-де-ЖанЕЙро. 5) У ряді інших географічних назв після приголосних Д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: АргентИНа, БратислАВа, БразИЛія, ВатикАН, ЕдинбУРг, ЄгИПет, ЄрусалИМ, КитАЙ, КордильЄРи, ПакистАН, ПалестИНа, СардИНія, СиракУЗи, СИРія, СицИЛія, СкандинАВія, ТибЕТ та в похідних від них: аргентИНець, аргентИНський та ін.

6. У словах, запозичених із французької мови, після шиплячих Ж, ш пишеться відповідно до французького U українське У, а не Ю: брошУРа, журІ, парашУТ; також у словах парфУМи, парфумЕРія.

§ 91. Е, O, EU

1. Е передається літерою Е: еквАТор, екзаменАТор, елЕКтрика, енЕРгія, ентузіАЗм, етАП, ідеАЛ, карЕ, силуЕТ, теАТр, фаетОН, філЕ; ЕквадОР, Па-де-КалЕ, ТеруЕЛь; ЕсхІЛ.

2. Коли іншомовне Е (іноді дифтонг Аі) на початку слова вимовляється в українській мові як звукосполучення Й + е, воно передається літерою є: європЕЄць, європЕЙський, ЄГер, єнОТ, ЄРесь; ЄМен, ЄвпатОРія, ЄврАЗія, ЄврОПа, ЄвфрАТ, ЄгИПет. Також після апострофа, Є, і, й, ь пишеться Є, а не Е: бар’єр, п’єдестАЛ, конвЕЄр, реЄСтр, феєрвЕРк, абітуріЄНт, паціЄНт; В’ЄНна, В’єтнАМ, ОвЄДо, ТріЄСт, СьЄРра-ЛеОНе; ВандріЄС, ДіЄГо, ФейєрбАХ, ГотьЄ. Але після префіксів і споріднених з ними елементів пишеться Е: діелЕКтрик, поліЕДр, реевакуАЦія, реемігрАЦія тощо.

Примітка. У слові траєктОРія пишеться Є; у словах проЕКт, проЕКція й под. пишеться е.

Ое, o, eu передаються літерою Е: ГЕТе, Кельн, ВільнЕВ.

§ 92. Апостроф

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед Я, ю, є, ї:

а) Після приголосних Б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ЮТер, п’єдестАЛ, інтерв’Ю, прем’ЄР, торф’янИЙ, к’ЯНті, миш’ЯК, кар’єра; П’ємОНт, П’ячЕНца, Рив’ЄРа, Ак’ЯБ, Іх’ЯМас; Барб’Є, Б’ЄРнсон, Б’ЮКенен, Женев’ЄВа, Ф’ЄЗоле, Монтеск’Є, Руж’Є, Фур’Є. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’ЮНкт, ад’ютАНт, ін’ЄКція, кон’ЮНктура.

2. Апостроф не пишеться:

а) Перед Йо: курйОЗ, серйОЗний. б) Коли Я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед А, у: бязь; бюджЕТ, бюрО, пюпІТр, мюрИД, фюзелЯЖ, кювЕТ, рюкзАК, рюш; БарбЮС, БюффОН, ВЮРтемберг, МЮЛлер, ГюгО, Кюв’Є, РЮДберг.

§ 93. Ь

1. Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних Д, т, з, с, л, н:

а) Перед Я, ю, є, ї, йо: адьЮ, кондотьЄР, конферансьЄ, монпансьЄ, ательЄ, марсельЄЗа, мільЯРд, бульйОН, віньЄТка, каньйОН; В’єнтьЯН, ФетьйО, КордильЄРи, СевІЛья; ГотьЄ, ЛавуазьЄ, ЖусьЄ, МольЄР, НьютОН, РеньЄ, ВіньЇ. б) Відповідно до вимови після Л перед приголосним: альбатрОС, фільм; ДЕЛьфи, НЕЛьсон, але: залп, катафАЛк і т. ін. в) Відповідно до вимови в кінці слів: магістрАЛь, БАЗель, БулОНь, РафаЕЛь, але: бал, метАЛ, рулОН, шприц; ГалАЦ, СуЕЦ та ін.

2. Знак м’якшення не пишеться перед Я, ю коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з А, у: мадЯР, малярІЯ; дЮНа, ілЮЗія, нюАНс, тЮБик, тюль; АлЯСка, ДюмА, Сю.

§ 94. Дифтонги AU, OU

Дифтонги Au, ou передаються переважно через Ау, оу: аудитОРія, аудіЄНція, гауптвАХта, лауреАТ, локАУт, пАУза, фАУна (але: мавзолЕЙ); джОУль, клОУн; ДжорджтАУн, КАУнас; КрАУзе, ПАУльсен, ФАУст, ШтрАУс; ВОУверман, ШОУ.

Разом із тим у цілому ряді слів Au передається через Ав: автентИЧний, автобіогрАФія, автомобІЛь, АВтор, авторитЕТ, автохтОН; АвстрАЛія, АВстрія; АВгуст, АврОРа.

§ 95. Німецький дифтонг EI

1. Німецький дифтонг Еі, англійський Ey та голландський Iy, y передаються через Ей: волейбОЛ, гЕЙзер, дрейф, лейтенАНт, маркшЕЙдер, капельмЕЙстер, штрейкбрЕХер; ЛЕЙпциг, Рейн, ШвейцАРія; Ван-ДЕЙк, ГЕЙне, ЕйнштЕЙн.

2. У власних назвах новішого походження німецький дифтонг Еі передається через Ай (яй), дифтонг Eu – через Ой: АйзенАХ, НойбрАНденбург, НортгАЙм; ВАЙзенборн, КАЙзер, МАЙнгоф, НойбАУер.

§ 96. Кінцеві – TR, – DR

Кінцеве -tr передається через -тр, кінцеве -dr – через -др: барОМетр, діАМетр, семЕСтр, теАТр, термОМетр, центр; сидр, цилІНдр.

§ 97.

Англійське W у власних назвах передається звичайно через В: ВашингтОН, ВЕБстер, ВеллінгтОН, ВІЛьсон, ВІЛьямс, ВІНер, ВінніпЕГ та ін., але за традицією УАЙльд, УЕЛлс, УЕЛьс, УОЛл-стрит, ГолсуОРсі, ХемінгуЕЙ та ін.; англійське Th – через Т: Ворт, МЕРедіт, АгАТа, але ГолсуОРсі, РЕЗерфорд.

§ 98.

Французькі Ll та Ill після голосних у кінці слів та перед голосними передаються через Й: АнУЙ, ВійОН; ВайЯН, ВайЄЛь, ШантійЇ.

§ 99.

Довгі голосні в прізвищах та іменах, запозичених із фінської та естонської мов, передаються подвоєнням відповідних літер української абетки: ААрне, КУУсінен, ТООмінг.

§ 100.

1. Іменники іншомовного походження відмінюються як відповідні українські іменники:

І відміна: кАПсула – кАПсули, кАПсулі; фІЗика – фІЗики, фІЗиці; вакуОЛя – вакуОЛі, вакуОЛею; ескадрИЛья – ескадрИЛьї, ескадрИЛьєю, род. мн. ескадрИЛей; БУДда – БУДди, БУДдою; ВенЕЦія – ВенЕЦії, ВенЕЦією; ГОЙя – ГОЙї, ГОЙєю. ІІ відміна: арсенАЛ – арсенАЛу, арсенАЛом, в арсенАЛі; блок – блОКа (і блОКу), блОКом, на блОЦі; автомобІЛь – автомобІЛя, автомобІЛем; ШИЛлер – ШИЛлера, ШИЛлером; РафаЕЛь – РафаЕЛя, РафаЕЛем; ДАРвін – ДАРвіна, ДАРвіном; БЮЛов – БЮЛова, БЮЛовом. ІІІ відміна: магістрАЛь – магістрАЛі, магістрАЛлю.

2. Деякі іменники іншомовного походження не відмінюються, а саме: іменники -а з попереднім голосним: амплуА, боА, ЖоффруА; на -е: кафЕ, кашнЕ, турнЕ; БеранжЕ, ГЕЙне, ГЕТе, ДАНте; на -є: ательЄ, Барб’Є, ГотьЄ, ЛавуазьЄ; на -і: колІБрі, пОНі, таксІ; ГальвАНі, ГолсуОРсі, РоссІНі, ФірдоусІ, ШЕЛлі; на -ї: ВіньЇ, ШантійЇ; на -о: бюрО, депО, кінО, мантО, метрО, рАДіо; АРно, БуалО, ВіардО, ГюгО, ДідрО, ЛонгфЕЛло, ТАСсо (але пальтО відмінюється); на -йо: імбрОЛьйо, ПількомАЙо; на -у: какадУ, рагУ, ШОУ; на -ю: інтерв’Ю, менЮ, Сю; жіночі імена на приголосний, а також жіночі прізвища на -ін, – ов: АЛіс, ДолОРес, ЗейнАБ; (ЕЛьза) ВІРхов, (ДжеральдІНа) ЧАПлін.

Примітка. Слов’янські чоловічі імена та прізвища на -о відмінюються: БрАНко – БрАНка, ДавИЧо – ДавИЧа, КостЮШко – КостЮШка, ТІТо – ТІТа, ЦвЕТко – ЦвЕТка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ


чума скорочено
ПРАВОПИС СЛІВ ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ