ПОШУКИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ТРАГЕДІЇ Й. В. ГЕТЕ “ФАУСТ”

ПРАКТИЧНИЙ КУРС

ПОШУКИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ТРАГЕДІЇ Й. В. ГЕТЕ “ФАУСТ”

План

1. Творча історія “Фауста”.

2. Жанр, особливості побудови, композиція трагедії.

3. Образи трагедії:

А) Фауст і Вагнер;

Б) Фауст і Мефістофель;

В) Маргарита, її трагедія.

4. Реальне і фантастичне у творі

5. Своєрідність і світове значення “Фауста”.

Завдання для підготовчого періоду

1. Подумайте, в чому суть суперечки, показаної в “Пролозі на небі”.

– Чому об’єктом суперечки між Богом і Мефістофелем став Фауст?

(зверніться до характеристики Фауста Мефістофелем).

– З’ясуйте ставлення Бога до Фауста.

2. Простежте шлях Фауста до розуміння істини.

3. Випишіть афористичні вислови з трагедії “Фауст”.

4. Подумайте, чому Бог називає Мефістофеля “справдешнею дитиною Божою”.

5. Порівняйте образи Маргарита та Катерини (за однойменною драмою Т. Г. Шевченка).

6. Занотуйте вислів Тургенєва про трагедію. Тургенєв І. С. “Фауст”. Траге­дія, Твори Гете в кн.: Тургенєв И. С. Собрание сочинений в 12 томах. – Т. 2, М., 1958.

Література

1. Аникст А. А. “Фауст” Гете. – М., 1980.

2. Басюк Ж. Боротьба добра і

зла – рушійна сила розвитку світу. За трагедією Гете “Фауст”, 9 кл. // Зарубіжна література. – 2004. – № 46 (398). – С. 9 – 11.

3. Бич В. Історія життєвих шукань Фауста // Зарубіжна література. – 2004. – № 46 (398). – С. 4 – 6.

4. Бругер С. П. “Уривки єдиної великої сповіді…”. Конспект уроку з вивчення трагедії И. В. Гете “Фауст” // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 7. – С. 40 – 42.

5. Бутнікова О. Випробування коханням: Фауст і Маргарита (за Й. В. Гете “Фауст”) // Зарубіжна література. – 2004. – № 15 (367). – С. 11 – 13.

6. Горбійчук Н. “Щоб поета зрозуміти, слід в його краю пожити”. Спроба змалювати со­ціальний портрет митця // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2007. – № 11-12. – С. 36-37.

7. Грабар Т. Эпоха Просвещения. Жизнь и творчество Гете, 9 кл. // Зарубіжна літерату­ра. – 2005. – № 37 (437). – С. 3-4.

8. Лобач С. О. “Він промовля з погаслого сторіччя…”. Всесвітнє значення трагедії Гете “Фауст”. 9 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2004. – № 1. – С. 8 – 9.

9. Писаренко Ю. М., Мухін В. О., Вітченко А. О. И. В. Гете “Фауст”: матеріали до варіа­тивного вивчення. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 1999, -№8, – С. 17 – 37.

10. Тураев В. С. Иоганн Вольфганг Гете. – М., 1957.

11. Ясько А. Людина – творець своєї долі. // Зарубіжна література. – 2005.- № 37 (437). – С. 4 – 6.

Інструктивно-методичні матеріали

Є твори, які допомагають краще розуміти себе і оточуючий світ, тому що в них концентрується духовний світ людства. Ці твори мають таку силу узагаль­нення, що зберігають інтерес і для наступних поколінь, хоч і несуть на собі від­биток свого часу.

“Фауст” Гете – один із тих видатних художніх творів, які несуть високу есте­тичну насолоду і водночас відкривають багато важливого в житті. Гете завжди гли­боко цікавився суспільними і природознавчими науками. Проникаючи в суть явищ, він переконався в тому, що рамки наук обмежені, до того ж розвитку наукової дум­ки заважає церква. Багато разів у пошуках істини письменник зазнавав розчару­вань. Ось чому його зацікавила постать середньовічного вченого, напівлегендарного Фауста, чорнокнижника, котрий, бажаючи пізнати таємниці Всесвіту, наук і буття, увійшов у контакт із дияволом і ціною своєї душі здобув те, чого не могла дати йому обмежена, затиснута в рамки наука.

Легенда про Фауста виникла у XVI столітті. На хрест і в полум’я йшли тоді сини науки, яких церква оголосила єретиками, спільниками диявола. Можливо, доля од­ного з них і стала початком легенди.

Минав час. Легенда поширювалась, з’являлися нові фантастичні подробиці, її представляли на сцені мандрівні актори. Церква ставилася до цього з терпінням, оскільки вистави закінчувалися повчальним для віруючих закінченням: диявол за­бирав боговідступника Фауста до пекла.

Прогресивні мислителі побачили в легенді інше: прагнення народу до знань, протест проти утисків особистості, мрію людей розгадати таємниці природи.

Саме прагнення людини пізнати світ привабило Гете. Праці над трагедією він віддав 60 з прожитих 83 років життя. Надаючи легенді про Фауста глибокого філо­софського змісту, втілив у ній просвітницьку віру в силу і необмежені можливості людського розуму. Життя й смерть, молодість й старість, історія й сучасність – усе це становило зміст трагедії.

“Фауст” – найвизначніший твір Гете, яким він збагатив скарбницю світової культури. Німецький філософ початку XX століття Освальд Шпенглер побачив у Фаусті символ європейської людини і назвав нову європейську культуру “фаустіанською”, виділивши в ній такі характерні риси, як прагнення індивіда до самостій­ного вибору життєвої позиції, до активного осмислення життєвого шляху, до гото­вності відповідати за свої вчинки.

Історія написання “Фауста” ретельно досліджена гетезнавцями. У ній прийнято виділяти чотири періоди:

1. XVII 73 – XVII 75 рр. Написаний у ці роки текст не призначався самим Гете для друку. Він зберігся випадково і був названий ученими “Прафауст”.

2. XVII 88 – XVII 90 рр. Підготовлений у ці роки текст сам Гете надрукував у XVII 90 році під назвою “Фауст. Фрагмент”.

3. XVII 97 – XVIII 08 рр. Гете написав як окремий епізод “Фауста” твір “Гелена”, проте залишив його ненадрукованим. У XVIII 08 році вийшов друком увесь “Фауст-1”.

4. XVIII 25 – XVIII 31 рр. У XVIII 28 р. Гете надрукував “Гелену”. У XVIII 31 році закінчив другу частину (вона була надрукована XVIII 32 р. уже після смерті поета). Твір отримав назву “Фауст. Трагедія”, тексту надано остаточного вигляду. Віднині до нього входять: “Присвята”, “Пролог у театрі”, “Пролог на небі”, “Пер­ша частина трагедії”, “Друга частина трагедії в п’яти актах”.

Загалом твір Гете відповідав прагненням тієї доби розробити на драматичній ос­нові синтетичний жанр, що охоплював би

– яскраву театральну видовищність;

– музику;

– міфологізм;

– символічну глибину;

– значний інтелектуальний зміст;

– поєднання трагічного і комічного начал;

– риси загальної значущості відповідно до головних духовних орієнтирів націо­нального життя.

Хоча твір написаний у драматичній формі, а його поетика орієнтована на різно­манітні форми видовищності й звукопису, постановка “Фауста” в театрі досі зали­шається справою непростою, хоча б з огляду на значний обсяг цілого. Сам Гете протягом двох сезонів із XVIII 10 по XVIII 12 рр. ставив у Веймарському театрі 1-шу частину “Фауста”.

У бароковому театрі XVII і XVIII століть існував звичай відкривати виставу на міфологічну чи біблійну тему прологом, в якому з’являлися найвищі божества, у владі яких долі людей – персонажів вистави. Після цього учасники прологу в по­діях здебільшого уже участі не брали.

Як відомо, Гете дав своєму твору підзаголовок “трагедія”. Учені схильні співвід­носити “Фауста” із жанром драматичної поеми. Проте ці визначення не дають певно­го ключа до розкриття особливостей жанрово-стильової природи цього твору. Особ­ливо новаторським характером щодо жанру і стилю вирізняється друга частина.

Драматургічну форму і стиль “Фауста” можна осягнути, якщо співвіднести їх із законами театрального і музичного мистецтва. У добу Гете театр не мислили поза музикою, яка нерідко суттєво впливала на структури і форми драматичної дії.

Правильніше вважати, що цей твір написаний, насамперед, для читання, і що вся багатозначна просторово-часова стихія в ньому звернена до уяви читача. Цей елемент добре відчули композитори. Існує доволі багато вагомих музичних творів на сюжет “Фауста” Гете, серед них опери Ш. Гуно, А. Бойто, ораторія Г. Берліоза, увертюри й симфонії Р. Вагнера, Ф. Ліста і Г. Малера, фортепіанна соната С. Рахманінова.

Перша редакція опери III. Гуно “Фауст” мала назву “Фауст і Маргарита”. Літе­ратурною основою опери є перша частина трагедії Гете. В центрі опери – доля Маргарита. На німецькій сцені опера називалася “Маргарита”.

Таким чином, “Фауст” належить до творів з універсальним духовно-творчим за­вданням.




ПОШУКИ СЕНСУ ЖИТТЯ У ТРАГЕДІЇ Й. В. ГЕТЕ “ФАУСТ”
патетична соната скорочено