ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА

ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА (03.02.1863, с. Велдіж, тепер Шевенкове Долинського р-ну Івано-Франківської обл. – 07.05.1945, с. Новосілка-Костюкова Борщівського р-ну Тернопільської обл.) – педагог і письменниця.

Народилася в сім’ї вчителя. Середню освіту здобула у Львові. Вчителюючи в Галичині й на Буковині, приєдналася до руху за жіночі права. Була кореспонденткою І. Франка, який сприяв уходженню її в літературу, формував світоглядно і творчо. З 1884 р. почала друкуватися в журналі “Зоря”, альманасі “Перший вінок”, календарі “Просвіти”

та ін.

Ліричний набуток К. Попович-Боярської представлено в антологіях “Акорди” та “Українська муза”. Писати вона розпочала в дусі фольклорної лірики кохання (вірш “Мусиш любити!”). Лірика поєднувала романтичне світовідчуття з реалістично – “народницьким” уболіванням над долею “невільного брата, сіроми” (“Де Бог мій?”), над “народним гнітом” (“Покинь”), який не дає думці летіти в надхмарний простір. їй властиві й лірико-філософські нотки в осмисленні життя й смерті (“Ілюзії”, “Стоїть умерти!”).

К. Попович-Боярська працювала й на епічному полі (поема

“Звичайна історія”), В різні роки писала оповідання, присвячені здебільшого життю, побуту та праці галицьких інтелігентів (“Не судилось”, 1884; “Епізод життя”, 1901; “Від весілля до похоронів”, 1927). Іронічним гострим пером відобразила негативні риси священицтва в оповіданні “Сільські політики” (1902). У прозі, загалом традиціоналістській, розкрилась як реалістка й гуманістка, майстер психологічного відтворення характерів через побутово-родинні обставини. Залишила цінні спогади про І. Франка та Н. Кобринську. Ненадруковані твори письменниці зберігаються в архіві І. Франка (м. Київ).

Літ.: Тридцять українських поетес. Антологія. К., 1968; Українська муза. К., 1994.

В. Погребенник


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5.00 из 5)


ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА


зеленая букашина текст
ПОПОВИЧ-БОЯРСЬКА КЛИМЕНТИНА