Поглиблення поняття про трагедію

Трагедія – один із основних видів драми, протилежний комедії. Трагедією називають такі драматичні твори, в яких зображаються виключно гострі життєві конфлікти. Трагедія викликає в серцях глядачів сильне душевне піднесення , складне почуття співпереживання до того, що діється на сцені, де переплітаються страх за героя, співчуття до нього і сприйняття трагічного видовища як чогось піднесеного, облагороджуючого. Для трагедії характерна нерівномірність розвитку дії.

Виникнувши у Стародавній Греції, трагедія досягла розквіту в творчості

афінських трагіків V століття до нашої ери: Есхіла, Софокла, Евріпіда. Вони створили героїчну, пройняту високим громадянським духом трагедію, що славить велич вільної людини .

Через два тисячоліття англійська література висунула на межі XVІ – XVІІ століть В. Шекспіра, одного із великих трагіків Відродження. Шекспір робить героями своїх трагедій людей-титанів, котрі знаходять у собі мужність і сили кинути виклик усьому несправедливому світові і вести з ним до останнього подиху героїчну боротьбу. “Гамлет” особливо яскраво демонструє те нове, що вніс Шекспір у трагедію порівняно з тим, який вигляд мав цей жанр

у добу античності. У нього людина – творець своєї долі, все залежить від її дій, думок, почуттів, які, в свою чергу, значною мірою зумовлюються умовами реального життя. Дуже багато для розвитку трагедії зробили французькі класицисти.

Трагедії П. Корнеля, Ж. Расіна, Вольтера вирізняються строгістю форми, глибиною і тонкістю психологічного аналізу. Перші кроки російської трагедії пов’язані з творчістю класи-цистів: Сумарокова, Хераскова, Озерова, Княжніна. Злет трагедії ознаменований “Борисом Годуновим” і “Маленькими трагедіями” О. С. Пушкіна.

В “Борисі Годунові” Пушкін з чудовою майстерністю відтворив “у всій істині” одну з найдраматичніших епох російської історії – смуту кінця XVІ – початку XVІІ ст. Пушкінська трагедія ставить питання про несправедливу владу, розкриває тему долі суспільства.

У реалістичній драматургії XІX ст. трагічне переміщується в сферу побуту, сім’ї, що є показовим, скажімо, для п’єс О. Островського. У драматургії XX ст. трагедія повертає колишню монументальність, близьку до шекспірівської і пушкінської. Великі драматурги сучасності показали в своїх трагедіях корінні соціально-історичні зміни в суспільстві.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Поглиблення поняття про трагедію
із серця рветься плач аналіз