Поет гармонії і краси

Поезія Тютчева – одне з найдорожчих надбань російської класичної літератури. Поезія Тютчева сповнена думки, але він був насамперед художником. Він палко любив життя.

Радісним прийняттям життя наповнені вірші “Я помню время золотое”, “Нет моего к тебе пристрастья”, “Еще земли печален вид…”, “Весна”, “Весенние воды”, “Весенняя гроза”.

І в той же час саме природа, на думку поета, – вище блаженство людини. Тютчев володів рідкісно живим і безпосереднім почуттям природи. Поет охоче вдавався до уособлень:

Не

то, что мните вы, природа:

Не слепок, не бездушный лик –

В ней есть душа, в ней есть свобода,

В ней есть любовь, в ней есть язык.

Тютчева прийнято називати “співцем природи”. Через звертання до неї нерідко розкривається світ людської душі у всьому багатстві переживань. Так, вірш “Фонтан” виражає характерну для Тютчева думку про одночасну велич і безсилля людського розуму.

Тютчев багато в чому ліричний поет. Крім розкішних картин природи, його перу належать чимало віршів, присвячених високому почуттю кохання до жінки. У більшій частині з них автор старанно приховує свого адресата.

Вірші

“О, как убийственно мы любим”, “Последняя любовь”, “Не говори: меня он, как и прежде, любит”, “Предопределение”, “О, не тревожь меня укорой справедливой”, “Сияет солнце, воды блещут” присвячені Олені Олександрівні Денисьєвій, “останньому коханню” поета.

О, как на склоне наших лет

Нежней мы любим и суеверней…

Сияй, сияй, прощальный свет

Любви последней, зари вечерней!

Полнеба охватила тень,

Лишь там, на западе, бродит сиянье,

Помедли, помедли, вечерний день,

Продайсь, продайсь, очарованье;

Пускай скудеет в жилах кровь,

Но в сердце не скудеет нежность…

О ты, последняя любовь!

Ты и блаженство и безнадежность.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Поет гармонії і краси


крила драч аналіз
Поет гармонії і краси