Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі українки “Давня казка”)

Поему “Давня казка” Леся Українка написала у 1893 році. У цей час вона вже була відомим поетом. Про роль поета і його творів у суспільному житті Леся Українка і написала в поемі “Давня казка”. Саме тому головний герой твору – поет. В юності він славив красу природи, красу кохання. Його поезія була “і дзвінкою, і гучною, бо розходилась по світу стоголосою луною”. За здібність писати вірші, у яких люди знаходили і пораду, і розвагу, співця всі любили, особливо молодь. А ще поет приглядався до людського життя і, бачачи лихо і несправедливість,

намагався зброєю сміху його полегшити. Розширюється і тематика його пісень. Спочатку сатиричні вірші, що висміюють вади людського характеру, потім їдка сатира, сповнена ненависті до гнобителів і закликами до розправи:
Чи блакитна кров поллється,
Як пробити пану груди?
Поет розуміє, що краса невіддільна від служіння народу. Ця горда, безкорислива людина так відповідає графу на пропозицію продати свій талант за золото:
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
Поет завжди серед народу, запалює його і підтримує своїми піснями, коли
у країні спалахує повстання. Поетові думи-чарівниці служили повстанцям. І хоча графські слуги кидають митця у в’язницю, його пісні і гадки не можна замкнути у тюремних стінах:
І мого прудкого слова
Не затримає темниця,
Полетить воно по світі.
Наче тая вільна птиця.
Отже, пісні поета потрібні людям. Вони підіймають бойовий дух, протистоять песимістичним настроям. Вони стають здобутками трудящих і допомагають у боротьбі за правду.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Поет – друг і захисник народу (за поемою Лесі українки “Давня казка”)
життя без глянцю твір