Поділ тексту на абзаци. Українська народна казка “Про правду і кривду”. Особливості побудови народних казок. – Казка як текст (висловлювання) – Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту

Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту.

Поділ тексту на абзаци. Українська народна казка “Про правду і кривду”. Особливості побудови народних казок.

Казка як текст (висловлювання)

Мета: поглибити знання про текст, отримані в початковій школі, його тематичну, логічну та структурну єдність; ознайомити учнів з поняттям “казка”, особливостями народних казок, удосконалювати навички слухання та виразного читання; розвивати уміння порівнювати, узагальнювати, творчу фантазію, уяву; виховувати почуття прекрасного, інтерес

до казок, прагнення робити добро.

Комунікативний компонент: розвиток умінь аудіювання, виразного читання, створення власних висловлювань на базі прослуханих чи прочитаних текстів.

Соціокультурний: поповнення знань про народну качку як уособлення мудрості, духовності українського народу, особливості казок, народні уявлення про Добро і Зло.

Діяльнісний (стратегічний): розвиток загальнонавчальних умінь порівнювати, аналізувати тексти, виділяти головне та другорядне, спільне та відмінне у явищах та поняттях, які належать до різних навчальних предметів, уміння працювати з додатковою літературою.

Лінгвістичний:

засвоєння поняття “текст”, його ознак, теми і основної думки тексту, збагачення мовлення учнів новою лексикою прислів’ями та приказками, які зустрічаються у казці, формування умінь використовувати мовні засоби, адекватні меті і стилю висловлювання.

Літературознавчий: поповнення знань про казку як жанр усної народної творчості, її структурні, змістові та мовні особливості.

Обладнання: підручники з української мови та літератури для 5 класу, картки – інформатори, тематичні літературознавчі словнички, зразки технологічних карток для роботи з текстом.

Інтеграція: діяльніша (види мовленнєвої діяльності: читання, аудіювання, говоріння), художня й ігрова, понятійна (текст і казка як різновид тексту).

Тип уроку: інтегрований, бінарний (української мови, роботи з художнім текстом).

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності на уроці, повідомлення про особливості бінарних уроків. Створення проблемної ситуації для визначення учнями завдань уроку.

Вступне слово вчителя, евристична бесіда.

Сьогодні в нас теж незвичайний урок, ми разом будемо опрацьовувати навчальний матеріал з української мови та літератури, дізнаємося багато нового про відомі на перший погляд вам поняття. Погляньте на дошку, там записано два слова, а між ними знаходяться стрілки

ТЕКСТ => КАЗКА

<=

Давайте поміркуємо, що є спільного у цих понять? Який взаємо­зв’язок існує між ними? Яке поняття є ширшим, а яке вужчим? (Відповіді учнів).

Оскільки ви висловлювали різні, іноді протилежні думки, основним завданням нашого уроку буде з’ясування сутності цих важливих понять. Ви можете обрати один з напрямів дослідження – лінгвістичний (мовний) чи літературознавчий (літературний), щоб в кінці нашого подвійного уроку доповісти про результати роботи.

Отже, тема нашого уроку: “Текст…. Казка… Казка як текст”. Самі в зошитах заповніть пропуски.

II. Робота над матеріалом уроку української мови.

1. Актуалізація опорних знань учнів.

– Що відомо вам про текст з початкових класів?

– Які його ознаки?

– Що таке тема тексту? Головна думка?

– Що таке заголовок?

– Що він відображає?

– Чи може існувати текст без заголовка?

– Які види текстів ви знаєте?

На ці й інші питання, пов’язані з текстом, допоможе вам дати повну і грунтовну відповідь наступна робота в групах.

Уявіть ситуацію: дуже добре відомий вам з попередніх уроків літератури текст в комп’ютері розбився на 4 файли, і речення в цих окремих файлах теж переплуталися. Ваше завдання: кожна група розташовує речення, подані на картках так, щоб вийшов зв’язний текст, а потім ми разом з усіх 4 карток реконструюємо текст міфу, згадаємо чи доберемо заголовок.

КАРТКА №1

В тім краю, де ото трапилася така посуха, та жила одна вдова, а в тієї вдови була всього-на-всього одна дочка.

Така посуха, що не тільки в річках та озерах, а навіть і в колодязях повисихала геть чисто вся вода, і люди без води почали хорувати та мерти.

Колись дуже давно, а де саме – невідомо, трапилася велика посуха.

КАРТКА № 2

Де вона її шукала, хто її знає, а тільки десь знайшла. Захорувала вдова без води і дочка, щоб не вмерла її мати, взяла глечик та й пішла шукати воду.

По дорозі натрапила на одного чоловіка, що вмирав без води; дала йому напитися і тим одволала його од смерті.

Набрала в глечик води і понесла його додому.

Далі натрапила вона на другого, такого ж самого; потім на третього, четвертого і, вкінець, на сьомого.

Води зосталося у неї тільки на самому дні.

Всім давала пити і всіх одволала од смерті.

КАРТКА №3

Коли в той час де не взявся собака.

Йшла вона, йшла та по дорозі сіла відпочити, а глечик поставила коло себе на землю.

Коли перекинувся той глечик, то з нього вилетіло сім зірок великих і восьма маленька та й поставали вони на небі. Хотів, мабуть, теж напитися та й перекинув глечик.

КАРТКА №4

Так ото Бог на те їх і поставив на небі, щоб усі люди бачили, яка щира була тая дівчина, а за її щирість Бог послав дощ на ту країну.

Ото ті зірки і є Віз, або душі тих людей, що дівчина давала їм пити, а восьма – маленька – так то душа собаки, що перекинув глечик.

2. Робота над усвідомленням основних ознак тексту. Відновлення деформованого тексту.

A) Кожна група читає відновлений відрізок тексту, мотивує своє розташування речень.

Б) 3 чотирьох відновлених частин тексту міфу утворюється зв’язний текст;

B) Конкурс на кращий заголовок, який би відображав тему (про що розповідається), головну думку тощо.

Г) Використовуючи реконструйований текст, учні визначають його основні ознаки:

1) Певна послідовність речень, спеціальні засоби зв’язку (Чим керувалися, розташовуючи речення в картках? Що слугувало засобом поєднання речень?). Підкреслюють в своїх текстах:

A) 1-й варіАнт – слова, що повторюються (дочка, вдова, мати…);

Б) 2-й варіант – займенники, які заміняють іменники (вона, вони,

Він тощо);

B) 3-й варіант – спільнокореневі слова та синоніми;

Г) 4-й варіант – сполучники і сполучні слова (та, але, щоб, коли…).

Проведене спостереження дозволяє зробити висновок: усі пере­раховані засоби відображають послідовність розташування речень у тексті.

2) Пов’язаність речень за змістом (тематична об’єднаність тексту). (Про що розповідається? Хто є дійовими особами кожного уривку тексту з карток? Чи об’єднуються уривки спільними персонажами? (Дівчина, її мати)). Чи об’єднуються уривки темою? (Як утворилося сузір’я Велика Ведмедиця.)

3) Наявність головної думки тексту, її розвиток (Що хотів сказати народ цим міфом, для чого складав?).

4) Поділ на тематично об’єднані частини (наявність мікротем). Якою є тема картки №1? №2, №3, №4? Чи можна цей текст розбити на абзаци? Чи будуть вони співпадати з картками? Робота з підручником літератури, знаходження міфу, розгляд абзаців.

3. Закріплення теоретичного матеріалу.

А) Робота з підручником української мови. Читання теоретичного матеріалу (визначень тексту, теми, головної думки) с.44-45.

Б) Складання картки-інформатора до теми “Текст, його ознаки”.

На минулих уроках ми познайомилися з новим матеріалом за допомогою карток-інформаторів. Сьогодні в нас інше, протилежне завдання: використовуючи матеріал, уміщений в підручнику, самим скласти картку-інформатор. Опорами для складання будуть слугувати схематичні орієнтири, які зображені на дошці.

Складати картку можна індивідуально в зошитах з української мови (обов’язково буде оцінена), або колективно під керівництвом вчителя, або самостійно, доповнюючи орієнтири.

Вище подано приклад колективно заповненої на дошці картки, до якої внесені теоретичні відомості з підручника.

Якщо вчитель вирішить працювати з готовою карткою-інформатором (мета – лише отримання інформації, а не закріплення чи застосування знань на практиці), то вона може мати наступний вигляд:

ТЕКСТ

Текст (лат. textum – тканина, поєднання) – сукупність взаємозв’язаних самостійних речень, об’єднаних спільною темою чи головною думкою висловлювання за допомогою лексичних, граматичних засобів та інтонаційно.

Текст має структурні і змістові особливості, складається з кількох або багатьох речень.

Змістові особливості: наявність теми, основної думки, можливість дібрати відповідний заголовок, зв’язок між складовими частинами.

Структурні особливості: наявність зачину, розвитку подій, кінцівки, послідовність викладу змісту, використання мовних засобів зв’язку між складовими частинами, можливість скласти план тощо.

Тема – це предмет мовлення, те, про що йдеться (говориться) у творі; питання, що потребує відповіді, розкриття у висловленні.

Основна думка тексту – відповідь на задане темою питання, те, ради чого створюється текст.

Для членування тексту на абзаци використовуються поняття Макротекст (текст у цілому) і Мікротекст (окремі частини тексту).

Частина загальної теми тексту називається мікротемою.

Частина тексту, об’єднана однією мікротемою, називається абзацом. Кожен абзац пишеться з нового рядка.

Причини членування тексту на абзаци:

1) новизна інформації;

2) важливість інформації для змісту всього тексту;

3) неможливість наступної передачі нових відомостей.

Отже, текст – це висловлювання, яке складається з двох чи більше речень, об’єднаних спільною думкою.

В) Робота з текстом, вміщеним у підручнику. Впр. 74 (с.45).

Якось один чоловік упіймав солов’я, приніс додому і зробив для нього клітку зі срібла та золота. Щодня приходив чоловік помилуватися кліткою і послухати солов’я. Та бідолашна пташина тільки жалібно стогнала. Знайшов чоловік мудреця, який знав пташину мову. Той послухав солов’їний стогін і сказав, що птах сумує за своїм гніздом. Господар відімкнув клітку і випустив солов’я на волю. А сам верхи на коні подався услід за птахом. Соловей полетів до лісу, дістався свого гніздечка на дереві й радісно і дзвінко заспівав. І зрозумів чоловік, що навіть пташці воля й батьківщина дорожчі над усе на світі.

Народна творчість

– Читання;

– Визначення теми, добір заголовка;

– Поділ тексту на абзаци;

– Формулювання мікротем (складання плану).

Крім завдань, пропонованих у підручнику, учні відповідають на запитання:

– Де може бути вміщено цей текст? (сфера його застосування)?

– Хто може бути автором цього тексту?

– Що хотів сказати автор цим текстом (основна думка)?

– Що таке народна творчість?

– Які жанри народної творчості ви знаєте?

– Які вже вивчали на уроках літератури?

– Чи можна віднести аналізований текст до міфів, легенд? Чому?

Г) робота над аудіюванням тексту (казки), схожого за темою і основною думкою, жанром тощо.

Казка про рідний край

Нема в людини місця дорожчого, ніж те, де вона народилася, землі, на якій зросла, неба, під яким змужніла. Не тільки людина, а навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.

Колись одному східному володареві подарували чудесну пташку. Вона співала так, що сонце серед неба уповільнювало свій рух, заслухавшись її піснями. Володар наказав зробити для пташки золоту клітку, гніздечко вимостити пухом молодого лебедя, а годувати з його власного столу.

Слуги сумлінно виконали наказ свого володаря. Кожного ранку грізний володар приходив до пташки, щоб послухати її спів. Але вона мовчала.

“Може, вона звикла до свіжого повітря, їй душно в палаці?” – подумав володар і велів віднести клітку з пташкою в сад. Але пташка і в саду мовчала.

“Чого їй бракує? – думав володар. – Хіба їй погано в мене?”

Володар покликав своїх мудреців, щоб вислухати їх міркування. Дехто з них висловив думку, що пташка захворіла і втратила голос. Декому здалося, що пташку підмінили. А один столітній мудрець вирішив, що повітря, яке видихають люди, шкідливе для пташки.

Уважно вислухавши мудреців, володар вирішив одвести клітку в праліс. Але і в пралісі пташка мовчала. Крильця їй обвисли, з очей котилися сльози.

Тоді володар наказав привести мудреця, якого він узяв у полон.

– Порадь, що нам робити. Якщо пташка заспіває, я дам тобі волю.

Тиждень думав полонений мудрець і нарешті сказав:

– Повозіть пташку по країні. Можливо, вона десь заспіває.

Три роки мандрував із пташкою володар – і все марно.

Нарешті дісталися вони до маленького болітця. Навколо нього росли непоказні кущики, а навколо простягалися сумовиті піски. Коли зажеврію край неба вранішня зоря, пташка раптом стрепенулася, випростала крильця, почала вичищати дзьобом пір’ячко. Побачивши, що пташка ожила, вартовий збудив володаря. А коли бризнув перший промінчик сонця, пташка стрілою злетіла вгору, але вдарилася об золоте пруття клітки й упала додолу. Тужно озирнулася навколо, тихо заспівала. Сто вісім пісень журби проспівала вона. А коли защебетала пісню радості, тисячі таких самих пташок, як вона, злетілися з усіх боків і підхопили її спів. Людям здавалося, що то не пташки щебечуть, а співають їхні думи, прагнучи краси.

– Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край, – замріяно мовив володар. Він згадав свою улюблену столицю, де не був уже три роки.

– Відчиніть дверцята клітки й випустіть пташку, – звелів господар. І тоді всі пташки заспівали славу рідному краю, заспівали тисячу й одну пісню волі. Ось що таке рідна земля і свобода! (380 слів)

Д) Перевірка свідомості сприйняття тексту. Тестування.

1. Одному східному володареві подарували:

A) чудесну зброю;

Б) чудесну пташку;

B) цінну книгу;

Г) коштовний діамант.

2. Клітка пташки була виготовлена:

А) зі срібла;

Б) із золота;

В) зі сталі;

Г) із кришталю.

3. Грізний володар приходив до пташки, щоб…

A) помилуватися її красою;

Б) поділитися горем;

B) порозмовляти з нею;

Г) послухати її спів.

4. Пташку називали чудесною, тому що вона…:

A) чудесно перетворювалася;

Б) чудесно співала;

B) мала чудесне пір’ячко;

Г) сиділа в чудесній клітці.

5. Подарована східному володареві пташка не співала, тому що…

A) бракувало свіжого повітря;

Б) сумувала за рідними місцями;

B) захворіла і втратила голос;

Г) не хотіла їсти з панського столу.

6. З очей пташки покотилися дрібні сльози, коли її…

A) принесли в палац;

Б) винесли в сад;

B) одвезли в праліс;

Г) випустили на волю.

7. Володар із пташкою мандрував по світу…

A) шість місяців;

Б) один рік;

B) два роки;

Г) три роки.

8. Пташка проспівала сто вісім пісень журби, тому що…

A) не могла вилетіти з клітки;

Б) їй не підспівували інші птахи;

B) клітка була занадто тісною;

Г) ще не зійшло сонце.

9. Згадавши свою улюблену столицю, де не був уже три роки, володар..

A) забрав пташку додому;

Б) випустив пташку на волю;

B) залишив клітку біля болітця;

Г) наказав слугам розвеселити пташку.

10. Так ось звідки моя пташка! Це її рідний край, – …

A) радісно вигукнув володар;

Б) замріяно мовив володар;

B) сумно прошепотів володар;

Г) тривожно скрикнув володар.

11. Основна думка опрацьованого тексту полягає в тому, що…

A) навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм;

Б) добре там, де нас немає;

B) пташки гинуть у неволі;

Г) пташки у клітках не співають.

12. Прослуханий текст належить до…

A) розмовного стилю;

Б) художнього стилю;

B) наукового стилю;

Г) публіцистичного стилю.

(За Н. Ониськів, Л. Бутрин)

Порівняльний аналіз змісту тексту з підручника мови та “Казки про рідний край”

– Що спільного у цих двох текстах? (Тема.) Яка?

– Основна думка обох текстів є схожою чи ні? Яка основна думка? (Не тільки люди, а навіть птахи й звірі тужать за рідним краєм.)

– Назвіть героя (персонажа), який є надзвичайно важливим для розкриття основної думки творів (Соловей, пташка).

– Назвіть інших персонажів (Чоловік – володар, мудрець).

– До якого стилю належать обидва тексти?

– З чого починається оповідь у цих двох текстах?

– А чим закінчується?

– Чим відрізняються ці тексти?

– Що казкового ви почули у “Казці про рідний край”?

Читання прослуханого тексту (текст на кожній парті). Аналіз змісту і структури тексту:

– Визначення мікротем і розміщення їх у абзацах;

– Знаходження зачину, кінцівки, речень з повчальним змістом;

– Спостереження за засобами зв’язку речень у тексті;

– Заповнення технологічної картки аналізованого тексту. Зображення основних елементів картки подається на дошці

(намальовано чи у вигляді таблиці, яка може використовуватися і на інших уроках).

ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТКА

ЗАГОЛОВОК

ТЕМА

ОСНОВНА ДУМКА

ЖАНР, СТИЛЬ

ФУНКЦІЯ (інформативність, естетична насолода, вплив)

НАЯВНІСТЬ МІКРОТЕМ

(план)

СТРУКТУРНІ ЕЛЕМЕНТИ (зачин, розвиток дії, кінцівка)

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСОБИ ЗВ’ЯЗКУ між частинами (повтори, синоніми, сполуч­ники, спільнокореневі слова)

ХУДОЖНІ ЗАСОБИ (слова в перенос­ному значенні, епітети, метафори, порів­няння, персоніфікації)

ПОВЧАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР

4. Узагальнення вивченого про текст. Цей структурний елемент уроку можна провести у вигляді бесіди за заповненою технологічною карткою чи схемою, прямого чи оберненого термінологічного диктанту.

– Що таке текст? (Або дати визначення тексту, а учні називають термін)

– Які основні ознаки тексту?

– Які поняття, вивчені на уроці, стосуються теми “Текст”? (Тема, основна думка, зачин, кінцівка, мікротема, абзац, послідовність викладу матеріалу тощо)

– Робота з термінологічним словничком.

– А які тексти ми сьогодні аналізували? (Казки.)

– Чи сподобалася вам “Казка про рідний край”?

– Чи можна переносити почуття пташки на людей? Як називається такий художній прийом?

Більш детально про казку як жанр усної народної творчості і текст ми поговоримо саме сьогодні.

III. Опрацювання матеріалу уроку української літератури.

1. Формулювання учнями завдань цього етапу уроку.

2. Виконання ситуативних завдань.

– Чи можете ви уявити своє життя без казки? Чому?

– Які казки вам відомі? Назвіть їх.

– Які казки читали в початкових класах? А які вам читали вдома? Отже, ви любите читати казки.

Уявіть ситуацію: до вас на вулиці підійшов журналіст і запитав, чи любите ви читати казки. Які саме казки вам подобаються? Чому ви їх любите?

Дайте відповідь на ці запитання у вигляді інтерв’ю до передачі “Вечірня казка” (можна передавати уявний мікрофон від парти до парти).

Таким чином, ваш читацький досвід дозволяє зробити деякі узагальнення, але для цього потрібно відповісти на запитання:

– Хто є дійовими особами (героями, персонажами) казок? (Люди, царі, тварини, речі, міфологічні особи.)

– Кого висміюють, а кого прославляють казки? (Жадібних, підлих, підступних викривають, а кмітливих, розумних, добрих, справедливих, сильних, хоробрих возвеличують.)

– Що особливого ви помітили у побудові казок?

– Що спільного у казок та міфів і легенд?

– Чим вони відрізняються?

– Хто складав перші казки? Для чого?

Свої висновки ми зараз звіримо з матеріалом, уміщеним у підручнику.

3. Робота з підручником літератури. Читання теоретичних відомостей (с.27-28). Бесіда за прочитаним.

4. Підготовча робота до сприйняття змісту казки “Про правду і кривду”.

Епіграфом до цієї частини уроку може слугувати народна мудрість “Казка вчить, як на світі жить”. Як ви розумієте ці слова?

Сьогодні ми будемо читати народну казку “Про Правду і Кривду”. Але спочатку включимо свою уяву і будемо передбачати, про що йде мова у цьому творі.

А) Робота над передбачуваним змістом казки.

Слова “правда” і “кривда” мають протилежне значення. Як ви думаєте, про що буде розповідатися у казці?

Які почуття викликає у вас слово правда? Що і хто асоціюється у вас з цим словом? А що таке кривда? З ким і чим у вас пов’язується це слово? Доберіть спільнокореневі слова.

Отже, в цій казці, як і в інших казках, розповідається про Добро (правда) і Зло (кривда), бо народ свої уявлення про ці одвічні істини передавав у багатьох казках.

Ви передбачаєте, що у казці дійовими особами можуть бути: багатий і бідний герої, жадібний і щедрий, людяний. Між ними обов’язково має виникнути конфлікт, протистояння, суперечка, потім відбуваються якісь події, далі наступає розв’язка, в результаті якої Добро перемагає Зло. 1 у цьому виявляється повчальний характер казки, те, ради чого вона розповідалася з покоління в покоління, від дідів-прадідів і до нашого часу. Різниця лише в тому, що наші прадіди слухали її, а ми маємо можливість читати.

Б) Розв’язання проблемного питання.

– Як ви розумієте значення слів “правда”, “кривда”?

– Чого, на вашу думку, в світі більше?

– Як легше жити – правдою чи кривдою? (Довідка. Одне із значень слова правда – справедливість, порядок, який грунтується на справед­ливості; протилежне – кривда. Жити по правді – жити по справед­ливості. Кривда – несправедливий вчинок щодо кого, чого-небудь; несправедливе ставлення до когось, чогось; те саме, що іі неправда.)

5. Виразне читання казки.

6. Висловлення вражень від прочитаного. Розвиток умінь говоріння відбувається за рахунок монологічної розповіді про підтвердження чи ні своїх передбачень, повчального характеру казки.

7. Практична робота над змістом казки, добір прислів’їв, які характеризують головних героїв казки.

Спочатку слово беруть фольклористи, учні, які отримали завдання вдома підібрати прислів’я. Вони їх зачитують, а учні обмірковують, кого з героїв вони стосуються (це завдання учні виконують на базі прислів’їв, уміщених у підручнику літератури.)

– Злий плаче від заздрості, а добрий – від радості.

– Не той убогий, хто мало має, а той, хто багато жадає.

– Так треба жити, щоб нікому зла не чинити.

– Не смійся, братку, з чужого упадку.

– Щедрий той, хто дає непросячим тощо.

Яке з поданих прислів’їв стосується загального змісту казки, її основної думки? Чи може воно слугувати основною думкою твору? А назва казки, на вашу думку, відображає тему чи головну думку твору?

8. Складання плану казки (за яким учні будуть вдома переказувати).

9. Робота з термінологічним словничком. Запис визначень казки, її різновидів (фантастичних, пригодницьких, побутових, про звірів), троїстості, контрасності тощо.

10. Закріплення теоретичних понять. Робота в парах. Учні задають один одному запитання, слухають і корегують відповіді.

IV. Узагальнення засвоєних лінгвістичних та літературознавчих понять.

Ми з вами сьогодні познайомилися з поняттям “текст”, пригадали і поглибили знання про казки. Тепер наступний, завершальний етап уроку. Ми проведемо дослідження “Казка як текст”, щоб відповісти на питання, поставлені на початку уроку, виконати всі завдання нашого бінарного заняття.

Клас поділяється (за бажанням) на лінгвістів та літературознавців, які опрацьовують зміст та художні особливості казки “Про Правду і Кривду”.

Лінгвісти добирають матеріал з казки для ілюстрації особливостей тексту:

– Наявність заголовка –

– Тема –

– Головна думка –

– Поділ на абзаци за мікротемами –

– Специфічні засоби зв’язку речень –

– Послідовність викладу матеріалу –

– Стиль (художній) та його ознаки –

– Тип мовлення (розповідь) –

– Художньо-зображальні засоби (антоніми, синоніми, слова в переносному значенні, прислів’я, метафори тощо) –

Це дозволить зробити висновки, що казку можна вважати текстом, оскільки їй притаманні всі ознаки тексту.

Літературознавці досліджують змістові і структурні особливості казки “Про Правду і Кривду” як жанру усної народної творчості, добирають ілюстративний матеріал:

– Наявність фантастичних подій, чудодійних предметів, нереальних персонажів-

– Герої поділяються на бідних та багатих, добрих і злих людей –

– Різке протиставлення Добра і Зла –

– Своєрідність побудови (специфічний початок та кінець) –

– Наявність магічних цифр, повторів подій –

– Невелика кількість дійових осіб –

– Особливості мови –

– Приналежність до певної групи казок (про звірів, соціально-побутових, пригодницьких, фантастичних) –

– Повчальний характер –

V. Підбиття підсумків уроку.

– Яке поняття ширше: “текст” чи “казка”? (Текст, оскільки казка виступає різновидом тексту, як і міфи, легенди, оповідання.)

VI. Домашнє завдання.

Виразно читати казку, переказувати за планом її зміст, намалювати ілюстрації до улюблених епізодів.

Термінологічний словничок

Абзац – частина тексту, друкованого чи рукописного, в якій перший рядок починається відступом вправо, а останній передує новому відступу. Абзац становить собою певну тематичну і змістову закін­ченість, тобто розкриває одну з мікротем тексту. Уміле користування абзацами – неодмінна умова культури викладу думок на письмі.

Зачин – вступ, початок у епічних фольклорних творах. Він має традиційну форму, вказує на місце або час події, знайомить з головними героями, готує слухачів до сприйняття дальшої розповіді.

Змістові особливості тексту: наявність теми, основної думки, можливість дібрати відповідний заголовок, зв’язок між складовими частинами.

Ідея художнього твору – основна думка про зображені у творі життєві явища, висвітленню якої підпорядкований весь текст.

Казка – один з найпоширеніших жанрів усної народнооповідальної творчості. Це епічне оповідання чарівно-фантастичного, алегоричного і соціально-побутового характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному викриттю негативних образів. Найвизначальнішою рисою казки є вигадка, творча мрія, фантазія, якою забарвлено кожну оповідку. Казки поділяються на такі основні групи: казки про тварин, героїчно-фантастичні, побутові (соціально-побутові), пригодницькі.

Казки про тварин – найдавніший вид казки, в якій вчинки звірів уподібнюються людським. Найчастіше в них діють хитра лисичка-сестричка, вовчик-братик, ведмідь, заєць, собака, кіт та інші свійські і дикі тварини.

Героїко-фантастичні казки – мали в давні часи магічне значення, яке з часом втратилось. Основною особливістю цього виду казок є втілення своїх мрій, торжество добра над злом. Герої цих казок – сміливі, кмітливі богатирі, що перемагають фантастичних сил зла – відьом, зміїв-людожерів, допомагають знедоленим, захищають їх інтереси, використовуючи чарівні предмети і сили.

Побутові казки – відображають класове розшарування суспільства. Бідняки, наймити, бурлаки борються проти гнобителів. Часто в цих казках виступають персоніфіковані образи Долі, Горя, Щастя, Правди і Кривди. Казки звеличують працьовитість, щирість, розсудливість, а висміюють ледарство, егоїзм, зазнайство, скупість, брехливість.

Кінцівка – заключна частина художнього твору (казки). Як правило, в кінцівках казок міститься висновок, повчальний зміст всієї розповіді.

Легенда – жанр усної народної творчості та художньої літератури. Це оповитий казковістю і фантазією переказ про якусь визначну подію чи улюблену народом особистість.

Мікротема – частина загальної теми тексту.

Міф – вид фольклору, давні за походженням оповіді про богів, різних фантастичних істот, природні явища, чудеса. Міфи відображають уявлення та вірування людей глибокого минулого і є раннім видом народної творчості.

Реальне – яке існує в об’єктивній дійсності, дійсне, протилежне до уявного, вигаданого, фантастичного.

Структурні особливості тексту: наявність зачину, розвитку подій, кінцівки, послідовність викладу змісту, використання мовних засобів зв’язку між складовими частинами, можливість скласти план тощо.

Текст (Лат. textum – тканина, поєднання) – сукупність взаємо­зв’язаних самостійних речень, об’єднаних спільною темою чи головною думкою висловлювання за допомогою лексичних, граматичних засобів та інтонаційно.

Тема – це предмет мовлення, те, про що йдеться (говориться) у творі; питання, що потребує відповіді, розкриття у висловленні.

Фантазія – творча уява, здібність людини створювати нові образи, часто дуже відмінні від реальних.

Фантастичне – щось химерне, вигадане, малоймовірне, створене уявою.

Література

1. Грабовська О. М. Уроки української літератури. 5 клас. За програмою 2005 року. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 172 с.

2. Златів JI., Бондарчук Г. Уроки рідної мови в 5-му класі (за новою програмою). – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003. – 200 с.

3. Лановик М., Лановик 3.Українська народна творчість. – К.: Знання – Прес, 2001.-591 с.

4. Мовчан Раїса. Українська література. Підручник для 5 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К,: Генеза, 2005.

5. Нечволод Л. І., ГІаращич В. В. Збірник навчальних і контрольних вправ та завдань з усіх видів мовленнєвої діяльності. 5-й клас. – Харків: Торсінг, 2005. – 128 с.

6. Ониськів Н., Бутрин Л. Збірник текстів і завдань для аудіювання на уроках української мови. 5-11 класи. – Тернопіль, 2005. -128 с.

7. Параїцич В. В. Українська література. 5-й клас: Плани-конспекти уроків. – Харків: Ранок, 2005. – 272 с.

8. Українська література. Програма для загальноосвітніх закладів /За ред. М. Т. Жулинського і Р. В. Мовчан. – К.: Генеза, 2004.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Поділ тексту на абзаци. Українська народна казка “Про правду і кривду”. Особливості побудови народних казок. – Казка як текст (висловлювання) – Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту


психологізм червоне і чорне
Поділ тексту на абзаци. Українська народна казка “Про правду і кривду”. Особливості побудови народних казок. – Казка як текст (висловлювання) – Текст, його ознаки. Тема й головна думка тексту