Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко
Достигають яблука-ранети.
Рання осінь листя золотить.
Гарний хлопець з іншої планети,
Може, завтра в гості залетить.
Авторка описує уявний діалог з космічним прибульцем, сполукою “гарний хлопець” підкреслюючи своє позитивне ставлення до такого контакту.
Діло звичне – міжпланетні мандри.
Усміхнеться, зніме свій шолом.
Скаже: – Там, в сузір’ї Саламандри,
Твій коханий бив тобі чолом.
Я спитаю: – Є у вас поети?
Як по-марсіанськи – макогін?
Знаєш, там туманність Андромеди,
Хай не йде так
Поетеса використовує незвичну епітетичну сполуку “планетарно сині очі”. У такий спосіб вказано на особливість краси гостя.
Він посидить, трохи відпочине,
Цей мій дивний, нетутешній гість.
Планетарно синіми очима
Про безмежний космос розповість.
Прийдуть люди з ним погомоніти,
Хлібом-сіллю я їх пригощу.
Передам йому для Береніки
Білі айстри в крапельках дощу.
Перевірю техніку в ракеті,
Розкажу, як звуться журавлі.
Хай посіє в себе на планеті
Жменьку слів із нашої землі.
Метафоричний зворот “посіє в себе на планеті / жменьку слів із нашої землі” означає побажання авторіаі вивчати її чарівну рідну мову не лише на Землі, а навіть на іншій планеті.
Апарат космічний загуркоче,
Пропливе смарагдовий кортеж…
– Добре, я коли-небудь заскочу.
Ти в якій галактиці живеш?
Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко
смілива зозулька старостенко
Пісенька про космічного гостя скорочено – Ліна Костенко