Підтримайте або спростуйте думку: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”

Я повністю згодна з твердженням К. Фішера: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”. І далі спробую пояснити, що саме дає мені підстави підтримати його позицію.

Для цього передусім хотіла б з’ясувати, що ж означає “дарувати радість іншим”. Чи можна назвати “даруванням радості” звичайну допомогу в буденних справах? Здається, ні. Тоді виникає питання: коли ж ми даруємо радість? Як на мене, ми робимо це тоді, коли вносимо в буденне життя нотки незвичайності, світла.

Тоді радістю стає паперовий журавлик на дитячій

долоні, ще не тисячний, але один із багатьох; дружній поцілунок у щічку після багатоденної розлуки, після сотні маленьких випробувань і десятків величезних незгод, у кожного своїх, витриманих і перенесених з невимовною мужністю заради єдиної зустрічі. Як тут не згадати Мавку з “Лісової пісні” Лесі Українки. Ця істота з фантастичного світу зуміла повністю віддати себе людям, увійти в їхнє життя й хоча б на певний час зробити його яскравішим, безтурботнішим, радіснішим.

У реальному житті теж завжди існують люди, готові поділитися радістю з іншими. Даруючи її навколишньому світу, вони й самі отримують натомість

добро, любов і теплі усмішки. Згадаймо хоча б могутній і рідкісний талант дарувати людям світло радості, яким був наділений видатний гуморист Остап Вишня. Не повірю, що з-під пера байдужої, жорстокої, похмурої людини могли вийти такі чудові твори, як “Зенітка”, “Моя автобіографія”. А чого варті його “Мисливські усмішки”!

Скільки радості, сміху вони подарували людям! А ті люди, у свою чергу, віддячили митцеві своєю любов’ю та шаною.

І мене надзвичайно тішить той факт, що таких людей чимало на нашому білому світі. Вони є. Вони живуть поряд із нами. Ось, наприклад, у мене є одна знайома, яку всі звуть Лереїна, хоча за паспортом вона Валерія. Вона справжнісінька “фабрика радості”! Найчастіше її можна зустріти на дитячих майданчиках, де вона грає з малечею.

Що, скажіть на милість, так приваблює шістнадцятирічну дівчину там? Не встигну огледітися, а вона то метеликів ловить, то якомусь малюку витирає збите коліно, когось заспокоює, комусь дає пораду. І весь цей світ вдячний їй! Ця вдячність не вимірюється грошима чи статками.

Ні! Подякою світу за подаровану йому радість для неї стає та ж радість, яка знову й знову з’являється в серці казкової феї Лереїни.

Я теж люблю дарувати людям відчуття, хоча б миттєве, радості, бо я – людина – веселка, людина – свято. Говорю для інших, живу для інших, усміхаюся до зовсім не знайомих мені людей. І з того моя душа наповнюється радістю…

Отже, радість, щастя навколо з’являються тоді, коли ми самі намагаємося “просто так” дарувати свою усмішку, свій літній настрій і добро тим, хто живе поряд із нами. За нашу добру волю у справі “дарування радості” навколишній світ нам віддячує тією ж монетою – радістю й теплом, які нас дійсно радують. Отож, завершуючи, хочу закликати себе й вас: даруймо радість іншим, вона ж бо повернеться до нас у стократ.




Підтримайте або спростуйте думку: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”


патріотичні мотиви в поезіях т шевченка
Підтримайте або спростуйте думку: “Роби радість іншим! І ти побачиш, що радість радує”