Підкова скорочено – Ірина Жиленко

Була зима. Ішов зелений сніг.
За ним – рожевий. Потім – фіалковий.
І раптом протрюхикав на коні
Дідусь Мороз. І загубив-підкову.
Золота підкова, схожа на місяць, залишилася лежати долі.
А я знайшла. Сказала їй: – Світи
Тут, на вікні. Щоб все мені збулося! –
Зійшлися і роззявили роти
Сімсот роззяв. Стоять вони і досі…
Роззяви стояли вперто під вікном кожний день. Сніг був різнокольоровим.
Що ж, покладу підкову в чемодан,
Куплю я шубу. А тоді поїду
В Лапландію. Хоч трішки і шкода,
Вже так і буть – віддам підкову Діду.
Оце і все. А сніг звичайним став.
Легкий і рівний, пада, пада, пада…
Роти закрили всі сімсот роззяв.
І розійшлись… І полягали спати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Підкова скорочено – Ірина Жиленко


зеленая букашина текст
Підкова скорочено – Ірина Жиленко