Переказ казки Комора сонця Пришвіна М. М

План переказу 1. Сироти Настя й Митраша самі господарюють. 2. Діти відправляються за журавлиною на Блудово болото. 3. Хлопці сперечаються про те, яку дорогу вибрати, і відправляються кожний по своїй.

4. Оповідання про вовків, що жили в цьому лісі й загинули від рук людини.

Вижив тільки вовк Сірий поміщик. 5. Митраша грузне в Сліпій єлані . 6. Настя, вийшовши на заповітну “палестинку”, набирає багато журавлини. Згадавши про брата, вона кричить на весь ліс.

7. Собака Травичка рятує Митрашу, що, тримаючись за неї, вибирається з топкого місця

8. Митраша вбиває Сірого поміщика, полюючи із Травичкою на зайця. Зустрічається із сестрою. 9. Діти ночують у лісі й ранком вертаються у своє село.

Переказ М. М. Пришвін говорив, що звертається своїми книгами не до дітей, а до тої внутрішньої дитини, що зберігається в душі кожної дорослої людини.

Пришвін з любов’ю описує дітей – героїв свого добутку Він дає їм поетичні прізвиська: Настя – “золота курочка на високих ніжках”, Митраша – “мужичок у мішечку”. Діти рано втратилися батьків. Їхня мати вмерла від хвороби, а батько загинув на Вітчизняній війні. Їм, так рано повзрослевшим , вдається самим

звістки господарство: доглядати за худобиною, працювати в городі.

Вони й серйозні не по роках, і наївні, як усе діти Звичайно, у них виникають суперечки. Іноді, коли Митраша, раптом згадавши, як батько наставляв його матір, теж здумає вчити сестру, вона лише поблажливо посміхається, а брат готовий образитися через те, що його не сприймають всерйоз. Навіть дуже дружним людям варто бути поступливий, уважними друг до друга. Упертість, небажання погодитися ледве не привело до непоправного лиха.

Бажаючи знайти заповітну “палестинку” із солодкою журавлиною, діти сваряться, так і не вибравши одну дорогу. Вони залишають один одного, як би забувши про те, що в лісі бродить безжалісний вовк Сірий поміщик, що в болоті є згубне місце – Сліпа єлань. Гордість, бажання наполягти на своєму беруть верх Кожний попадає в лихо.

Митраша, не бажаючи йти в обхід болота, провалюється в Сліпу єлань. Він, так серйозний і рішучий, стає раптом зовсім беззахисним. Настя надовго забуває про брата, знайшовши “палестинку”, все збирає й збирає ягоду, не бачачи нічого перед собою, крім цього достатку журавлини.

Потім вона й сама дивується своєї жадібності.

Ми не бачимо, але почуваємо присутність ще одного героя добутку – лісника Антипича. На той час, про яке мовлення в оповіданні, його вже два роки немає на світі. Однак залишилися його слова про вміння жити серед людей, його мудре відношення до життя. Саме собака Антипича, майже здичавіла Травичка, рятує хлопчика від неминучої загибелі.

Вона, що теж осиротіла зі смертю свого хазяїна, знаходить нове щастя бути потрібної, улюбленої.

Завдяки їй, убитий Митрашей і Сірий поміщик – злий запеклий вовк, що нещадно вирізав худобину в жителів села. “Комора сонця” – назва поетичне. Оповідач називає такій коморі Блудово болото, що має величезні запаси торфу Кожна травинка, кожний кустик були вирощені сонцем, і, умираючи, перетворюючись у добриво, вони передавали свої життєві сили новим рослинам. Торф дістається людині як величезної цінності спадщина.

У назві добутку є й інший, більше глибокий зміст.

Вся любов, мудрість народу не йдуть безповоротно з кожною людиною, а залишаються у світі, допомагаючи підтримувати тепло в душах, питая дружбу, взаєморозуміння й уміння прощати


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Переказ казки Комора сонця Пришвіна М. М
история фанни мальво