Переказ добутку Шинель Гоголя Н. В

План переказу 1. Характеристика Акакия Акакиевича. 2. Акакий Акакиевич замовляє собі нову шинель. 3. Грабіжники знімають шинель із бідного чиновника. 4. Акакий Акакиевич шукає правди в приватного пристава, у генерала.

5. Чиновник умирає від горя. 6. Примара чиновника лякає перехожих.

Переказ В одному департаменті служив один чиновник: низенького росту, трохи рябоват, трохи рудуватий, підсліпуватий… Він був те, що називають вічний титулярний радник. Прізвище чиновника було Башмачкин.

Ім’я його було Акакий Акакиевич. При хрещенні

“він заплакав і зробив таку гримасу, начебто б передчував, що буде титулярний радник”. Протягом багатьох років він виконував одну посаду – чиновник для листа.

Ніхто на роботі його не поважав, молоді “підсміювалися й острились над ним”. Акакий Акакиевич був людиною безмовним “Тільки якщо вже занадто нестерпна був жарт, він вимовляв: “Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?

“” “У цих проникаючих словах дзенькали інші слова: “Я брат твій””. Акакий Акакиевич служив “ревно… з любов’ю”, у нього були навіть власні улюблені букви.

Він не міг нічого, крім механічного переписування

документів. Акакий Акакиевич жив бідно: погано одягався, обід їв “з мухами й з усім тим, що не посилав Бог…”, не дозволяв собі ніяких розваг “Написавшись усмак, він лягав спати, посміхаючись заздалегідь при думці про завтрашній день: щось Бог пошле переписувати завтра? ” Він “умів бути задоволеним своїм жеребом”. Всі б добре, якби не холод: у нього зносилася стара шинель, предмет глузувань товаришів.

“Сукно до того стерло, що протягало, і подкладка розповзлася”. Акакий Акакиевич відніс шинель до кравця, але той відмовився неї переробляти: “справу наскрізь гниле” і порадив зшити нову. Для Акакия Акакиевича сума в полтораста рублів була немислимою: ” етаково-Ту справу отаке, я, право, і не думав, щоб воно вийшло того…

” На які гроші зробити шинель? “Петрович і за вісімдесят рублів візьметься зробити; однак все-таки звідки їх взяти? ” Башмачкин мав звичай відкладати з кожного рубля по гроші, за кілька років нагромадилося “більш ніж сорок рублів”. Він вирішив заощаджувати на всім: привчився не запалювати свічі, ходити навшпиньках, щоб не зношувати взуття, голодувати по вечорах… “але зате він харчувався духовно, носячись у думках своїх вічну ідею майбутньої шинелі”.

“Із цього часу начебто саме існування його зробилося повніше, начебто б він женився; зробився якось живее, навіть твердіше характером, як людина, що уже визначила й поставила собі мету. Нарешті гроші були зібрані Башмачкин разом із кравцем купив сукно, коленкор на подкладку і кішку на комір . Через два тижні шинель була готова, “саме впору”. Кравець урочисто одяг Акакия Акакиевича й навіть побіг за ним, щоб зайвий раз помилуватися на свій добуток. “Акакий Акакиевич ішов у самому святковому розташуванні всіх почуттів”.

У департаменті всі товариші по службі прибігли дивитися на нову шинель; вони вмовили Акакия Акакиевича “сприскати” обновку. Один чиновник запросив усіх до себе. Увечері Акакий Акакиевич відправився до нього в новій шинелі Почував він себе незатишно, нудьгував і постарався непомітно піти.

По дорозі додому його побили й відняли шинель. “Розпачливий, невтомно кричати, пустився він бігти через площу до будки”.

Але будочник відповідав, що не бачив, як грабували Акакия Акакиевича, і послав його до наглядача. Поутру він, за порадою господарки квартири, відправився до приватного пристава, із працею потрапив на прийом, але зрозумів, що надії повернути шинель мало. Товариш по службі порадив звернутися до однієї значної особи.

Акакий Акакиевич зважився йти.

“Звичайна розмова” значної особи “з нижчими озивався строгістю й складався майже із трьох фраз: “Як ви смієте? Чи знаєте ви, з ким говорите? Чи розумієте, хто коштує перед вами?” Втім, він був у душі добра людина, але генеральський чин зовсім збив його з користі”.

Побачивши смиренний вид Башмачкина, його старенький віцмундир, генерал закричав на чиновника, затупотів ногами й виставив його. Переляканий Акакий Акакиевич по дорозі додому простудився, лежав у гарячці й незабаром умер. Зі спадщини залишилися лише пучок гусячого пір’я, білий казенний папір, три пари носків, дві-три гудзики, що відірвалися від панталон так старий віцмундир. “І Петербург залишився без Акакия Акакиевича, начебто б у ньому його й ніколи не було.

Зникло й зникла істота, ніким не захищене, нікому не дороге, ні для кого не цікаве”. У департаменті спохватилися про нього тільки на четвертий день Але хто б міг подумати, що призначено було Акакию Акакиевичу “на кілька днів прожити галасливо після своєї смерті, як би в нагороду за не примічену ніким життя”. По Петербургові пронеслися слухи, що в Калинкина мосту став показуватися по ночах “…мрець у вигляді чиновника, що шукає якоїсь потягнутої шинелі”.

У мерці хтось довідався Акакия Акакиевича. Мрець-Чиновник став наводити чималий страх на всіх боязких людей, зривав по ночах шинелі. Після візиту Акакия Акакиевича генерал відчув щось начебто жалю, послав до нього й довідався об нього смерті Він трохи засмутився, але швидко розвіявся на вечорі в приятеля.

Один раз він їхав у санях і раптом відчув, що хтось схопив його за комір. “Не без жаху” генерал довідався Акакия Акакиевича, що вимовив: ” Твоєї-Те шинелі мені й потрібно!

” На смерть наляканий генерал “сам навіть скинув скоріше із плечей шинель свою”. “Із цього часу зовсім припинилася поява ” чиновника-мерця: видно, генеральська шинель довелася йому зовсім по плечах”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Переказ добутку Шинель Гоголя Н. В
сюжетно композиційні особливості повісті гобсек