ПЕКУН
ПЕКУН (ЩЕЗБИ) – маленький кровожерний божок, який хутко зростає, більшає до потворних розмірів, намагаючись пожерти якомога більше людей, коли вони сваряться. За повір’ям, його могла здолати, знищити лише згода між людьми. Образ П.-Щ. наявний нині у фольклорі українських гуцулів. (За Д. Зеленіним).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
ПЕКУН
план до тексту біла мара
Related posts:
- Легенда Пекун У Гуцульському краю серед зелених гір є чимало долин і ущелин. Можна зустріти тут такі місця, де майже ніколи не потрапляє сонячне проміння. В одному такому яру з давніх-давен жив злий дух Пекун. За своє...
- ЖИЦЕНЬ ЖИЦЕНЬ – бог осені та осінніх робіт у давніх українців (згодом і в білорусів). Зображувався у вигляді низенького, худорлявого чоловіка з суворим виразом обличчя, з трьома очима та розкуйовдженим волоссям на голові. Він ходить, згідно...
- ПОРЕВІТ ПОРЕВІТ – у давніх полабських і балтійських українських племен бог зими, холоду й миру. За повір’ям, мав п’ять голів – за кількістю холодних місяців. (За О. Фамінциним)....
- Бібліотека поета “Бібліотека поета” – видавнича серія української лірики та фольклору, започаткована у видавництві “Радянський письменник” (нині – “Український письменник”). Відкрилася однотомником Т. Шевченка, “Словом про Ігорів похід”, нині налічує понад 80 книжок відомих українських поетів....
- СТРИГА СТРИГА – богиня східних вітрів, суховіїв, повені. За повір’ям – донька СТРИБОГА. У деяких українських племен – богиня чвар і війни. Заступниця знахарів. (За П. Трощиним)....
- Де згода в сімействі… – крилаті вирази Де згода в сімействі… Так починається створена І. П. Котляревським пісня, яку співають герої його п’єси “Наталка Полтавка” (картина 2, ява 6): Де згода в сімействі, Де мир і тишина, Щасливі там люди, Блаженна сторона....
- БІЛОБОГ (ДІД) БІЛОБОГ (ДІД) – головний бог добра. Один з найдавніших і найголовніших персонажів давньоукраїнської міфології. За повір’ям – творець землі, води, світла; батько Перуна; захисник людей від зла; господар Вирію та повелитель інших богів. Народні легенди...
- ДЕНЬ СВЯТОГО ВЛАСА Відзначаємо день святого Власа 24 лютого. За часи запровадження християнства на Русі не вдалося остаточно знищити всіх язичницьких богів, пам’ять про яких збереглася у фольклорі, географічних назвах і віруваннях. Одне з таких стародавніх вірувань –...
- ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) ПАСІЧНИК (БОРТНИК, БОРТНЯК) – давньоукраїнське божество, що, згідно з повір’ям, охороняло борті (первісні вулики – видовбані колоди, що їх навішували на дерева), а в пізніші часи – пасіку. За легендою, П. опікувався бортями чи вуликами...
- Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Поетичні картини народного побуту і звичаїв у повісті Михайла Коцюбинського “Тіні забутих предків” Протягом 1910-1913 рр. Михайло Коцюбинський побував в “українських Афінах” – так жартома називав село Криворівню на Гуцульщині. Письменник захоплювався цим краєм: “Я...
- Як розвивався український романтизм? Національно-визвольна ідея зумовила патріотичну тематику українських романтиків, а їх естетичною програмою стала боротьба за розвиток національної мови та літератури. Цими рисами позначена творчість П. Гулака-Артемовського, А. Метлинського, Л. Боровиковського, М. Костомарова, М. Шашкевича, Я. Головацького,...
- ДЕНЬ ПРЕПОДОБНОГО ЛЬВА За народним повір’ям, якщо хвора людина побачить у ніч напередодні преподобного Льва (ніч на 4 березня), як зірка падає, то вона цього року ж і помре. За старих часів до хворого навіть приходили прощатися його...
- Кумуляція Кумуляція – (лат. cumulatio – нагромадження, збирання) – стилістичний прийом, явлений багаторазовим повторенням певних елементів твору. К. поширена у фольклорі, де повторюються словесні формули – рефрени (пісні, казки тощо), а також у художній літературі (анафора,...
- ПОЛІСУН (ЛІСУН) ПОЛІСУН (ЛІСУН) – “вовчий бог”, божество, що, згідно з повір’ям, опікувало вовків, сприяло рівномірному розподілу хижаків на землі, підказувало, де знаходиться хвора тварина, яку вовкам слід з’їсти, тощо. Водночас П. – бог торгівлі у східних...
- ЄВГЕН МАЛАНЮК – ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ 11 клас ТВОРИ УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ-ЕМІГРАНТІВ ЄВГЕН МАЛАНЮК (1897-1968) Народився в с. Архангороді на Херсонщині (нині смт. Новоархангельськ, Кіровоградська область), у родині українських інтелігентів, помер у м. Нью-Йорку (США). Поет, представник еміграційної літератури, належить до Празької...
- ВИЛИ (БІЛІ ВИЛИ, СУЖЕНИЦІ, СИВИЛИ, СЕСТРЕНИЦІ) ВИЛИ (БІЛІ ВИЛИ, СУЖЕНИЦІ, СИВИЛИ, СЕСТРЕНИЦІ) – богині долі, які, згідно з повір’ям, присутні під час народження дитини й визначають її долю, вселяють в неї душу. Водночас – богині поезії, музики, танців. За давньоукраїнськими легендами,...
- Сніп. Український новорічник “Сніп. Український новорічник” – альманах, виданий 1841 в Харкові стараннями О. Корсуна. Крім оригінальних віршів (“Писулька до кума”, “Блискавка”, “Коханка”, “Зрада”), поетичних обробок українських повір’їв та перекладів з чеської О. Корсуна, надруковано трагедію “Переяславська ніч”,...
- Звеличання Звеличання – жанрово-стильовий спосіб вираження пошани до особи чи осіб, членів родини, найяскравіше виражений в обрядових піснях. 3. складає основний зміст давніх українських колядок і щедрівок, через що їх називають величальними піснями або просто величаннями...
- ДО РАЮ ПРОСИТЬСЯ, А СМЕРТІ БОЇТЬСЯ (смерть в уявленні українця) Узагалі, наша мова багата на слова, якими позначають поняття, пов’язані зі смертю. Покійного скрізь в Україні Називають небіжчиком, покійником, померлим, змерлим, мерцем, мертвяком, тілом. У слова “померти” теж є багато синонімів: переставитися, упокоїтися, опочити, віддати...
- БІЛИЙ ЛЕБІДЬ БІЛИЙ ЛЕБІДЬ – птах-тотем. Згідно з повір’ям, в нього перевтілювався БІЛОБОГ. Волхви суворо, під загрозою смертної кари, забороняли полювання на Б. Л. (За П. Трощиним)....
- Антиспаст Антиспаст (грецьк. antispastos – судомний, кульгавий) – чотирискладова стопа в античному віршуванні завдовжки в шість мор, яка поєднує ямб та хорей, подеколи так і називається: ямбо-хорей. В українській версифікації трапляється нечасто, здебільшого у фольклорі: І...
- БИЛИНА Билина – героїчна, інколи соціально-побутова, епічна пісня, поширена в IX-XIII століттях. В народі подібні пісні називали “старинами” або “старинками”. Термін “билина”, як гадають, був введений у 30-ті-40-ві роки XIX століття І. Сахаровим, який взяв його...
- ХЛІБНИК ХЛІБНИК – домашнє божество, що оберігало зерно і борошно в засіках від псування та гризунів. Згідно з повір’ям, сприяло вдалому випіканню хліба. (За О. Афанасьєвим)...
- ДОЛЯ (ТАЛАН) Фантастично-поетичний образ, який у повір’ях українців ототожнюється із щастям. Побутують і відповідні повір’я про недолю та нещастя. Найчастіше доля змальовується в образі жінки, панича, незнайомця тощо. Щаслива доля – приємна на вигляд, чепурна, а лиха...
- НАВІЯ НАВІЯ – міфічна потвора, що несла людям божевілля. Згідно з повір’ям, одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася у вигляді потворної баби, що несамовито регоче, закотивши очі під лоба. (За П. Трощиним)....
- ОЧНИЦЯ ОЧНИЦЯ – міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей. За повір’ям – одна з тринадцяти доньок МАРИ. Зображувалася потворною брудною бабою з гнилими очима. (За П. Трощиним)....
- Бармак Бармак (тюрк, палець) – тюркський силабічний різновид віршування, що грунтується на рівній кількості складів у кожному віршовому рядку, незалежно від ритмічного акценту. За кількістю складів у рядку розрізняється Б. п’ятискладний, шестискладний тощо, аж до п’ятнадцяти-складного....
- ЧОРНОБОГ ЧОРНОБОГ – бог зла, ворог Вирію, людей і світла. Заступник усіх злих сил, володар підземного мертвого царства. Згідно з повір’ям, перетворювався у ЧОРНОГО ЛЕБЕДЯ та постійно воював з БІЛОБОГОМ. (За П. Трощиним)....
- Народна творчість Народна творчість – сукупність творчої діяльності народу, яка виявляється у різних видах мистецтва: в усній словесній поезії, музичних вокально-інструментальних творах, танцях, хороводах, сценічній грі, драмі, в народній архітектурі та найрозмаїтіших різновидах малярської, декоративно-ужиткової творчості –...
- ПЕК ПЕК – бог ПЕКЛА, а також війни, кривавих бійок, кровопролить та всілякої біди. Син ЧОРНОБОГА і МАРИ. Згідно з повір’ям – кровожерний, страхітливий, підступний, нещадний, але лякливий, надто боявся ЧУРА (звідси давне прислів’я: “Чур тобі,...