ПАВЛИК МИХАИЛО

ПАВЛИК МИХАИЛО (псевд. і крипт. – А. і М. П; К., М. П.; М. Т.; X., М-м.; П-к; М.; Галицький М.; Іванів М.; Коломийчук П.; Максим, Михайло, Покутський М., Покуцький М.; Ткаченко М., Ткаченко Михайло, Хмара, Р. К.; Hucul; Niewiadomy; Rusin; 17.09.1853, с. Монастирське, тепер у складі м. Косова Івано-Франківської обл. -26.01.1915, Львів) – письменник, критик і перекладач, публіцист, редактор, видавець, фольклорист, історик, бібліограф, книгознавець, суспільно-громадський і культурно-освітній діяч.

Виховувався на гуцульському фольклорі, зокрема на піснях про О. Довбуша, на родинних традиціях

ткачів. Навчався у Косівській школі, Коломийській, Снятинській та Львівській гімназіях, з 1874 р. – на класичному відділенні Львівського університету. Один із організаторів журналу “Друг”. За передові погляди переслідувався польським урядом, не раз заарештовувався, відбував тюремне ув’язнення. В 1879 – 1881 рр. перебував у Женеві. Підгримував ідеї М. Драгоманова, С. Подолинського, допомагав видавати журнал “Громада”. Виступав як публіцист уряді зарубіжних видань. Разом із І. Франком видавав журнали “Громадський друг”, “Дзвін”, “Молот”, “Товариш”, “Народ”, газету “Хлібороб”,
часто друкувався у часописах “Правда”, “Діло”, “Зоря”, “Рrаса”, редагував газети “Батьківщина”, “Хлібороб”. Мав тісні зв’язки з російськими політичними емігрантами Г. Плехановим, Вірою Засулич, допомагав у розповсюдженні літератури революційного змісту в Росії.

Суспільно-громадські, політичні, естетичні погляди М. Павлика формувалися під впливом визвольного руху в Галичині, української та інших європейських літератур, особливо Шевченкової поезії. Значний вплив на його світогляд мав М. Драгоманов, зокрема його теорія соціалістичного розвитку, від якої згодом М. Павлик відійшов. Як публіцист, громадський діяч критикував політичну систему Австро-Угорської монархії, гостро виступав проти “москвофілів” і “народовців”, псевдопатріотів різних мастей, закликав до повалення прогнилого суспільного ладу.

Найважливіші праці: “Николай Васильевич Гоголь”, “Потреба етнографічно-статистичної роботи в Галичині”, “Про русько-українські народні читальні”, “Друкований лист до всіх русинів в Галичині”, “Перші ступні русько-українського жіноцтва”, “На чий млин вода?”, “Поминки Шевченка в Кракові”, “Шевченко й радикали перед угодовцями”, “Про “строїтелів” та “руїнників”, “Михайло Драгоманів і єго роля в розвою України”, “Робітничі спілки на Україні”, “Друковані листи до людей”, “Про еміграцію наших людей”, “Нужда в Галичині”, “Про жіночу долю”, “Неволя женщин”, “З життя і праці нашою жіноцтва”, “Фольклорні твори Михайла Петровича Драгоманова” та ін.

М. Павлик разом із І. Франком та за підтримкою М. Драгоманова організували радикальну партію. Закликаючи до єдності робітничого люду різних національностей і віри, проводили культурно-освітню роботу серед селянства, залучали прогресивну частину інтелігенції до визвольних змагань за демократичні права й свободи.

Перший вірш “Прийди, весно!” написав 1873 р., згодом, у 1874 – 1876 рр. в журналі “Друг”, альманасі “Дністрянка” опублікував ряд поезій, написаних у романтичному дусі. М. Павлик – автор кількох оповідань і повістей: “Ребенщукова Тетяна” (1876), “Юрко Куликів” (1878), “Пропащий чоловік” (1878), “Вихора” (1890), основними мотивами яких є відстоювання рівноправності жінки, осуд паразитизму верхів, викриття мілітаристської політики Австро-Угорщини, її вояччини, жорстокого режиму в цісарській армії.

Літ.: Ювілей 30-літаьої діяльності Михайла Павлика. Л., 1905; Ящук М. Михайло Павлик. Л., 1959; Денисюк І. Михайло Павлик. К., 1960; Калинович В. Політичні процеси І Франка та його товаришів. Л., 1967; Канкан В. Весняний вітер його долі // Наука і культура. К., 1984; Канкан В. Михайло Павлик: Нарис життя і творчості. К., 1986.

М. Дубина


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


ПАВЛИК МИХАИЛО
чи можна зраду пробачити твір