Твори > Довідник з української культури > Патерик

Патерик

Патерик (грецьк. patenkon від pater – батько) – назва збірок оповідань і новел агіографічного змісту, в яких розповідалося про подвиги пустельників і ченців. П. укладали за територіальним принципом, об’єднуючи житія праведників тієї чи іншої країни або громади. Найвідомішими є Єрусалимський або Палестинський, Єгипетський, Скитський, Синайський, Римський П. У Київській Русі, починаючи з XI ст., популярними були Єгипетський (повна назва “Сказання про єгипетських чорноризців”) та Синайський (“Лимонар” або “Луг духовний”), які найчастіше переписувалися. Найвизначнішою пам’яткою вітчизняної літератури вважається “Києво-Печерський патерик”, де зібрано легенди й оповідання про обставини будівництва Успенського собору, численних мешканців монастиря, про подолання земних спокус, дотримання аскетичних норм життя (Микола Святоша, Мойсей Угрин). “Києво-Печерський патерик” цінне джерело знань про монастирський побут, князівське життя, життя селян і міщан XIII ст. Про його популярність свідчить велика кількість редакцій і списків: найдавніші – Арсеніївська (1406) та Касіянівська (1460 і 1462) редакції. Існує цілий ряд авторизованих переробок його. Своєрідне продовження “Києво-Печерського патерика” – “Тератургіма” Афанасія Кальнофойського (1638). Чимало легенд з нього ввійшло до “Книги житій святих” (“Четьї-Мінеї”) Данила Туптала (1689-1705), послужило джерелом сюжетів письменникам XIX і XX ст. (Г. Квітка-Основ’яненко, М. Лесков, І. Франко, Вал. Шевчук таїн.).