ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ – Мацуо Басьо

ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ Цілував би – жаль: од моїх пекучих сліз іней піде в тань… Рік кінчивсь, а мандри ні: далі в стоптаних сандалях, в зношенім брилі… Жаль на серце впав: при дорозі рожі цвіт кінь мій общипав… Я, метеличок, собі крильця обірву: на, цвіти, мачок! Мандрівник – і все: це тепер моє ім’я. Йде осінній дощ. Берег високий. Потішив мені душу самотній сокіл. Із далеких літ скільки всього нагадав цей вишневий цвіт! Тяжка година! До нічлігу ледь добрів – цвіте гордина! Квіття горове шелевіє-шелестить… Водоспад реве. Зозулі розспів в передсвітанні тоне. Далекий острів. Чужина чужа – знов мандрую у світи… Мжить осіння мжа. В мандрах десь і вмру… Вітер в душу наганя холод і журу. Кулюсь на коні: тінь моя коцюрбиться мовчки по землі. Журавель знеміг, на холодне поле впав… Мандрівця нічліг. Сакура стара – невже справді зацвіла? Спогад, ніби дим… Ніч шляхи мела: скільки снігу там зосталось після помела! Виходжу з Кінчу, мов із мушлі той м’якун. Осінь наскінчу. Он рибалка-птах: любо глянуть, як пірна, але й сумно – ах!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5.00 из 5)


ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ – Мацуо Басьо


опис зовнішності бабусі
ПАСМО ВОЛОССЯ ОД НЕБІЖЧИЦІ-МАМИ – Мацуо Басьо