Остап Вишня “Моя автобіографія”
Павло Михайлович Губенко (більше відомий як Остап Вишня) зумів втілити у своїх мудрих, дотепних, кмітливих, щирих і безпосередніх героях риси характеру українського народу, передати його ментальність. Тому багатьох струн душі людської торкало і торкає вишнівське мудре, дотепне слово.
Палітра письменника досить різноманітна. Це і лагідна, м’яка усмішка, сповнена любові і приязні до людини. Й ущипливий дотеп, коли йдеться про безгосподарність, лінощі, безвідповідальність, неуцтво.
Цикл творів “Моя автобіографія” сповнений саме
Оповідання “Як ми колись учились” і “Ох і лікували нас” розповідають з тонким, ненав’язливим гумором про те, як жило село за часів дитинства письменника.
“Дуже рано починалась професійна освіта на селі”,- пише Вишня. Діти ще тільки починали ходити, а їм уже доручали пасти гусей. Вершина цього етапу “профосвіти” – уміння пасти коней…
Дітей змалечку привчали працювати, вчили, що без праці неможливо прожити, та воно і справді так.
Баба
Автор передає самобутню колоритну лексику, певні дійства, що супроводять процес лікування.
Кожен рядок цих творів перейнятий любов’ю до людей, котрі жили нехитро і щиро, допомагали один одному, чим могли, і в своїй простій мудрості були “значно професоріші” деяких глибокодумних своїх сучасників.
Але за легкістю розповіді можна побачити і злиденність життя селян, їхню важку працю, бажання вивести своїх дітей “в люди”.
Творам Остапа Вишні властиве глибоке проникнення у світ людини, що розуміє красу, сприймає її й сама стає творцем. А гумор тільки допомагає сприймати серйозне в житті з усмішкою.
Остап Вишня “Моя автобіографія”
слухала лисичка солов я
Остап Вишня “Моя автобіографія”