Особливості зображення природи у віршах Єсеніна

Творчість Сергія Олександровича Єсеніна ввібрала в себе досягнення як класичної, “золотої доби”, так і сучасної йому “срібної доби” російської поезії. На його поетичний світ найбільше вплинув О. Блок, оскільки “саме художній досвід Блока переконав Єсеніна в тому, що його органічною темою є доля російського села, Росії, що його малий світ вбирає в себе великий”. С. Єсенін належав до угрупування поетів, які називали себе “ново крестьянскими” . Спираючись на фольклорно-пісенну основу своїх попередників – селянських поетів

ХЇХ от., збагачуючи її давньоруським, слов’янським міфологізмом і народною релігійністю, ці поети творили уже в руслі нових ідейних і стилістичних пошуків свого часу – російського символізму, акмеїзму та імажинізму.

Пейзажна лірика Єсеніна є найкращою частиною його творчості. Захоплення і тиху радість, милування і обожнювання – всі відтінки благоговіння перед дивом рідної природи ми знайдемо у поета . Проте не слід вважати пейзаж Єсеніна звичайним змалюванням природи, іноді дуже схожим на російський “лубок”. мистецтво, і, зокрема, народний живопис з його святковістю, ті описи лебединої породи, з

яскравими барвами справили вплив Єсєніна. Він орієнтувався на народний живопис і в кольорах голубий, золотий, синій, малиновий і навіть у змісті .

Та тільки па перший погляд здається, що поет захоплений лише улюбленою ним з дитинства рідної “натури”: лісу, хаток, доріг та озер та березових гаїв. Насправді все значно складніше. З того ж народного мистецтва до Єсеніна приходить усвідомлення нерозривного зв’язку між людиною і природою, і найважливішим принципом його художнього мислення стає прагнення до всезагальної гармонії, до усього існуючого. Люди, тварини, рослини, стихії і предмети – за Єссніним, діти єдиної матері-природи. В його поезії ми бачимо як олюднену природу так і оприроднену людину від вічного фолькльорного дерева, ім’я якому життя, беруть свій початюк єсенінські образи, де людина уподібнена дереву, її душа:- безкрайньому полю, руки уподібнені гіллю, очі – листю тощо).

Сам поет відчув себе природою, стихією, старшим братом розумних тварин, “дитям дерева”. “Із натовпу” він виділяє найяскравіше, вкрите осінньою позолотою дерево – клен, тому що “головою” той “схожий” на нього.

Єсенінські “колосья-кони”, “синие чащи”, “рижее стадо”, “молодость берез”, “красногривьй жеребенок”, “золото овса”, “зеленые лапи”, “птичий гомон “, “песни дождей и черемух” – це той природний світ, в єдності з яким людина може бути щасливою. Та цій гармонії загрожує революція – “красний поезд”, який зіштовхнувся “мильным дуралеем” лошаткою, і, звичайно ж, переміг. З приходом революції в поезії Єсеніна з’являються сумні і навіть трагічні мотиви, вона вносила дисгармонію у його світ, руйнувала те, що створювалось віками.

Єсенін як мало хто в російській поезії переживав післяреволюційні міни в російському селі. Він відчував себе останнім поетом солом’яної Русі, і це приносило йому страждання – за неторкане вікнами село, за себе – його співця.

Злая прическа, Девическая грудь, О, тонкая березка, Что загляделась в пруд? Что шепчет тебе ветер? О чем звенит песок? Иль хочешь косы-ветви Ты в лунный гребешок? Открой, открой мне тайну Твоих девичьих дум, Я полюбил – печальний Твой предосенний шум.

И мне в ответ березка: “О любопытный друг, Сегодня ночью звездной Здесь слезы лил пастух.” Луна стелила тени, Сияли зеленя. За голые колени Он обнимал меня. И так, вздохнувши глубоко, Сказал под звон ветвей: “Прощай, моя голубка До новых журавлей”. С. Есенин


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)



Особливості зображення природи у віршах Єсеніна


сочинение о том как мама готовит
Особливості зображення природи у віршах Єсеніна