Осінній парк

Ось і прийшла осінь. Тільки зовсім недавно дерева в парку радували нас буйною зеленню, і от зелене листя пожовкло, заблищало золотом і почало повільно падати на землю. На вулиці ще тепло, а птахи вже збираються відлітати у вирій.

Старий парк ніби завмер, прислухається до кроків осені. Знає він, що зовсім скоро теплі тихі вересневі дні закінчаться. На зміну вересню прийде жовтень, умиє парк сльозами дощів.

А там і листопад огорне все навкруги своїм холодом. Дні стануть короткими, небо буде похмурим, а дерева скинуть з себе останнє листя. Затихне

парк без пташок, які повернуться до нього тільки навесні.

Де ж ти, літо, поділось, куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось.

Але парк не почуває себе самотнім. Жителі міста приходять сюди на відпочинок, блукають алеями, засипаними листям, дихають свіжим осіннім повітрям. І діти полюбляють гуляти в парку: ховаються одне від одного між деревами, збирають листя. А ось і грибники завітали сюди, бо осінь цього року щедра на гриби.

Гарно в старому осінньому парку восени, коли попрощався він з літом і прислухається до кроків зими.

В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Осінній парк
микола сингаївський вірш батьківське поле