Осінній день. Твір-опис за картиною О. Нечипоренка “Осінній наспів”

Добре опинитися у розпал золотої осені біля лісного озерця. Після довгої дороги на березі улаштовуємо привал. Сідаємо на повалене дерево і завмираємо у німому захопленні. У дзеркалі води – золоті відблиски природи, що в’яне.

В озері міниться золотими барвами листя старих величезних дерев. Вони – мов вартові озера. Дерева майже впритул підійшли до води і застигли біля самісінького берега. – Берег озера облямований ше блідо-зеленими заростями, шо також віддзеркалюються у воді. Але ця зелень не в змозі суперничати із золотом природи,

що квітне своїм останнім, осіннім цвітом. Здається, золоті злитки обтяжують гілки дерев.

Зовсім близько до озера підійшли розкішні кущі верби.

А згори в озерну гладінь дивиться небесна синява. Здається,’ що від цієї синяви віє морозцем. Синій морозний подих неба приглушують великі білі хмари.

Вони також відбиваються в озері. Білизна хмаринок наче нагадує про близький холод, про білий сніг. Я вдивляюсь у цю красу золотої осені і відчуваю, шо чогось не вистачає. Птахів!

Проте озеро не самотнє – його не покинули дикі качки. Просто вони десь ховаються у заростях. Чується плескіт води. Це, мабуть, риба плескотить,

вистрибуючи з води, або качка, а може, налетів вітерець та й вдарив водо об берег.

Озерна вода і справді трохи брижиться, але це не заважає роздивиті в ній дерева, хмарки. Від озера й дерев, шо таємниче темніють удалині, віє спокоєм, затишком. Ми знаємо, що кожен осінній день неповторний, можливо, до ранку листя поте ніє від нічних заморозків, крони дерев порідіють ще більше.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Осінній день. Твір-опис за картиною О. Нечипоренка “Осінній наспів”


эссе на тему свобода
Осінній день. Твір-опис за картиною О. Нечипоренка “Осінній наспів”