ОСИКА
ОСИКА – дерево-тотем, на якому вішали вбиту змію, аби вона не ожила. Для того, щоб покійник, в якому запідозрювали упиря і т. п., не виліз із могили, над ним забивали осиковий кіл. (За О. Афанасьєвим).
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)
ОСИКА
степан жупанин загадки
Related posts:
- Осика – (науковий опис) Осика (науковий опис) Осика – дерево з колоноподібним стовбуром, зеленою або зелено-сіруватою корою, округлим листям на довгих сплюснутих черешках. Тичинкові квітки зібрані у темно-сірі колоски. У маточних суцвіттях зав’язується дрібне, жовтувато-біле чи сірувате насіння, яке...
- УПИРІ Упир – то страшний чоловік, який допомагає відьмам у їх нечистих справах. їх сила здебільшого набагато більша, ніж у відьом, і шкоди вони роблять значно більше. Це найдавніше уособлення зловорожих сил; покійник, що виходить з...
- Світове дерево Цілісним образом, який синтезує всі відношення між богами, є у слов’ян світове дерево. У слов’янських фольклорних текстах зазвичай у цій ролі виступають Вирій, райське дерево, береза, явір, дуб, сосна, яблуня. Три основні частини світового дерева...
- КРИВИЙ ТАНОК КРИВИЙ ТАНОК – старовинний український танок, мав накликати весну. На галявині, в трьох її кінцях, забивали кілки, поміж якими юнаки та дівчата водили хоровод, що символізував нелегкий шлях богині Лади з Вирію до рідних земель....
- Кенотафія Кенотафія (грецьк. kenotаphion – порожня могила) – надгробний пам’ятник, споруджений не на місці поховання померлого. На відміну від епітафії, вірш-напис на могилі, хоч покійник пропав безвісти, а також віршований текст, не призначений для напису на...
- Прислів’я та приказки про громаду Яка сільрада, така й громада. Не вибирай того в раду, хто скалить зуби ззаду. З припічка не падає – голосувать може. Не той голова, хто дуже кричить, а той, хто голову має. На раді багато...
- Осінній ліс – IV варіант І V Варіант Кожне дерево в лісі живе своїм життям, по-своєму розвивається, по-своєму шумить. І восени всі дерева різні. З дуба, наприклад, листя не осипається восени, а тільки побуріє. І довго, часто аж до весни,...
- ЛІС І СЕБЕ ЧИСТИТЬ, І ЛЮДИНУ НАСТАВЛЯЄ (рослини) Оберегами від злих сил вважалися в народі й рослини, що мали чудодійні властивості. Це полин, часник, осика, верба, а також широколисті дерева, гілками яких замаювали оселі під час Зелених свят. Побутувало повір’я, що в той...
- ДЕ МРУТЬ, ТАМ І ПЛАЧУТЬ (передпохорон) На час похорону дівчата, за народним звичаєм, повинні розпустити волосся, чоловіки – ходити без головних уборів. Коли приходять до хати небіжчика, читають *Отче наш”, цілують покійному руку (крім неодружених, бо в них тоді не буде...
- БУДНІТАЙ БУЗИНА – дерево-тотем, якому з давніх-давен поклонялися українці. До Б. зверталися, стаючи на коліна, з молитвою: “Бузино! Послав мене Дажбог до тебе, аби ти взяла на себе мою недугу”. Широко застосовувалася в народній медицині, зокрема...
- ПРОЩАЙТЕ, РЩНІ, БУДЬТЕ БЕЗ МЕНЕ ЯЕ БІДНІ Проща – один із найдавніших поховальних обрядів. Він виконується перед тим, як покійника несуть на цвинтар. Перед домовиною, що її ставлять на подвір’ї, усі стають па коліна, прихиляючи голову. Священик виголошує прощу, тобто від імені...
- Нічна пригода (твір-оповідання про випадок із життя) Ціле літо я гостював у своїх родичів, допомагав пасти телят. Одного разу мені довелося на кілька днів залишитися на острові з маленькими телятками. Увечері, коли їх заганяв, помітив, що серед них немає білолобої Зірочки. Я...
- ЗАЛОЖНІ МЕРЦІ Це померлі неприродною смертю люди (утопленики, самогубці), котрі вважаються нечистими. Раніше їх ховали на перехрестях доріг, на межах полів, у ярах або просто за межами цвинтарів. Душі заложних мерців набирають різного вигляду й тиняються по...
- Граблі Граблі – сільськогосподарське знаряддя для загрібання сіна, соломи, скошеного хліба тощо. Також граблі використовуються для загрібання грядок у полі. Українці знали два види грабель: дерев’яні та залізні. Обидва могли бути ручними та кінними. Ручні дерев’яні...
- СМЕРТЬ ЗВІСТКИ НЕ ПОСИЛАЄ Раніше, коли вмирала людина, на вікна хати, де лежав небіжчик, вивішували білі хустки чи перемітки. Це мало бути знаком для всіх родичів та односельців. Серед українців Карпат було прийнято розкладати перед хатою покійного велике вогнище,...
- Словоподіл Словоподіл- міжсловесна пауза. Термін введений у науковий обіг Б. Томашевським. Тісний зв’язок С зі стопоподілом, інтонаційно-логічною та структурною назвою відіграє велику роль у ритмічно-фонетичній організації вірша, де, як правило, збігаються цезури. Так, наприклад, збіг С...
- ДЕМЬ СВЯТОГО СПИРИДОНА 25 грудня – День святого Спиридона. За легендою, жив колись чоловік на ім’я Спиридон, який зовсім не боявся Відьом. Гарний був – дівчата за ним бігали, аж тини ламали. І одна відьма серед шанувальниць була...
- Ось дерево звелось… – Райнер Марія Рільке ” Ось дерево звелось… “ Ось дерево звелось. О виростання! О спів Орфея! Співу повен слух. І змовкло все, та плине крізь мовчання Новий початок знак новий і рух. Виходять звір із лісової тиші, Покинуть...
- Моє родовідне дерево Це прекрасна традиція – вести родовідне дерево. Це історія, яка живе у твоїй сім’ї, а не застигла в підручниках чи монографіях. До того ж цю традицію не обов’язково дотримувати в класичному стилі із зображенням живописних...
- Слобожанська хата Слобожанська хата Територія Сумської, Харківської, частини Полтавської, Луганська область називались колись Диким Полем, аз 30-хроківXVII ст. почала заселятись переселенцями з Лівобережної та Правобережної України, які рятувалися від гніту польських панів та місцевих феодалів. Одночасно Дике...
- БУК БУК – дерево-тотем у гірських племен давніх українців. Зокрема, його обожнювали КАРПИ – велике давньоукраїнське плем’я, що дало назву горам Карпатам. Поклонялися Б. під час свята БАДНЯКА. Суворо заборонялося вирубувати молодий Б. Старі дерева рубали...
- БЕРЕГИНЯ (ОБЕРЕГА) БЕРЕЗА – дерево-тотем. За легендою, дівчина, яка не слухала застережень матері (брата, сестри та ін.), ступила на нетривку кладку на річці, впала у воду, потонула і проросла деревом-березою (очі її перетворилися в ТЕРНОВІ ЯГОДИ, а...
- Перемогла справедливість? – Твір-розповідь з елементами переказу Мій дядько дуже розумний! Коли він приходить до нас в гості, часто розповідає різні історії. Вчора знову так і було. Як тільки дорослі поїли і вийшли в сад, ми з братом примчалися до дядька і...
- Лісові друзі Лісові друзі Крокую лісовою стежкою, милуючись незвичайністю природи. Ось стоять столітні велетні дуби, розкинули своє лапате розложисте гілля. Вітер-пустун перебирає листя, утворюючи хвилеподібний шум. Навкруги виструнчилися нарядні берізки, похитують довгими косами, наче запрошують до розмови...
- ГОРІХ ГОРІХ – дерево-тотем. За давньою легендою, Перун розлускував навесні два горішки: з одного текла річка (дощ), з другого виривався вогонь (блискавка); від лущення – грім. Згідно з повір’ям, горішок-двійник приносить щастя й багатство, його берегли,...
- ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ ПОЧАСЬКИЙ СОФРОНІЙ СОФОНІЯ) (світське ім’я – Стефан; рр. нар. і см. невід.) – церковний діяч, педагог і письменник першої половини XVII ст. Про життя Софронія Почаського відомо небагато. Навчався у Київській братській школі. Припускають, що...
- Скорочено – ОСЬ ДЕРЕВО ЗВЕЛОСЬ… – РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ 11 КЛАС РАЙНЕР МАРІЯ РІЛЬКЕ ОСЬ ДЕРЕВО ЗВЕЛОСЬ… Ось дерево звелось. О виростання! О спів Орфея! Співу повен слух, І змовкло все, та плине крізь мовчання Новий початок, знак новий і рух. Виходять звірі з...
- ЯК ПЕЧУТЬ КОРОВАЙ, ВЕСІЛЬНУ СУКНЮ ВДЯГАЙ (бгання короваю) Бгання короваю – один із найпоширеніших весільних обрядів. Українці печуть багато видів весільного хліба: коровай, дивень, теремок, гільце, лежень, полюбовники, шишки, гуски, калачики, кожен з яких виконує специфічну обрядову функцію. Головним є коровай, що виготовляється...
- Перемогла справедливість? Твір-розповідь з елементами переказу. Мій дядько дуже розумний! Коли він приходить до нас в гості, часто роз: повідає різні історії. Вчора знову так і було. Як тільки дорослі поїли і вийшли в сад, ми з...
- Скорочено – ЖИВА ВАТРА – ВАСИЛЬ ГЕРАСИМ’ЮК Дерево тремо об дерево, Доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, Тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори 1 за древнім полонинським звичаєм Проженемо крізь неї – Щоб ніяка пошесть...