Осенний вечер – Тютчев Ф. І

Есть в светлости осенних вечеров
Умильная, таинственная прелесть:
Зловещий блеск и пестрота дерев,
Багряных листьев томный, легкий шелест,
Туманная и тихая лазурь
Над грустно-сиротеющей землею,
И, как предчувствие сходящих бурь,
Порывистый, холодный ветр порою,
Ущерб, изпеможеиье – и на всем
Та кроткая улыбка увяданья,
Что в существе разумном мы зовем
Божественной стыдливостью страданья.

Є в ясності осінніх вечорів
Урочиста краса і безгоміння,
Зловіщий блиск, червоний тон кущів,
Листків пожовклих легке шелестіння.
Прозорими туманами блакить
Вже сиротливо землю сповиває.
Передчуванням близьких бур на мить
Рвучкий, холодний вітер пробігає.
Безсилля втому ллє. Воно само –
Та лагідна усмішка зав’ядання,
Яку в живих істотах ми звемо
Красою соромливою страждання.
Переклад Ю. Клена


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)


Осенний вечер – Тютчев Ф. І


диалог про допомогу
Осенний вечер – Тютчев Ф. І