ОРЛИК ПИЛИП

ОРЛИК ПИЛИП (21.10.1672, с. Косуг, тепер у Білорусі – 24.05.1742, м. Ясси, тепер у Румунії) – письменник і суспільний діяч, гетьман України в екзилі.

Походив по батькові з чеського баронського роду, мати була з православного роду Малаховських, що проживав на Віленщині. Початкову освіту здобув у Литві, потому вступив до Києво-Могилянської академії, де навчався, зокрема, в С. Яворського. По закінченні студій став консисторським писарем Київської митрополії (1692). В 1698 р. працював у генеральній канцелярії, в 1702 р. став генеральним писарем. Брав участь у

повстанні І. Мазепи проти російського царизму й емігрував у Бендери. 5 квітня 1710 р. обраний гетьманом України. В 1711 р. підняв загальнонаціональне повстання й рушив на Правобережжя з українським і татарським військом, але через непостійність татар повстання успіху не мало. Після поразки Росії під Прутом дістав від турецького султана привілей на володіння Правобережною Україною, але реальної влади тут не мав. Провадив дипломатичні акції, організовуючи антиросійську коаліцію європейських держав. 1713 р. очолив іще один похід на Правобережжя, пробув там до кінця 1714 р., але за договором Туреччина відступила Правобережжя Польщі.
П. Орлик разом з генеральною старшиною рушив за королем Карлом XII у Швецію, де пробув до жовтня 1720 р., після чого через Польщу та Україну намагався дістатися до Туреччини. Був затриманий у Хотині й поселений у м. Салоніках, де пробув 12 років.

Увесь цей час вів дипломатичну війну проти Росії. 1734 р. перебрався в Каушан, столицю Буджацької орди. З 1737 р. П. Орлик – дорадник угорського екс-князя Ракочія у Ведині, з 1739 р. – у Яссах, потім – у Бухаресті. Знову повернувся до Ясс (1741), де й помер.

Віщав дві поетичні книжки: “Alcides rossiyski triumfalnym lawrem ukoronowany” (“Алцід російський, укоронований тріумфальним лавром”) (Вільно, 1695) – панегірик гетьманові І. Мазепі та “Hippomenes Sarmacki” (“Гіппомен Сармацький”) (К., 1698) – панегірик на честь шлюбу ніжинського полковника Івана Обідовського та Ганни Кочубеївни. Вірші П. Орлик писав польською мовою блискучим версифікаційним стилем. Вони насичені античними уподібненнями і сягають вершин розвішеного українського бароко. Польською мовою, пересипаною латиною та церковнослов’янізмами, П. Орлик написав великий “Diariusz podrozny” (“Діаріуш подорожній”), який складається з п’яти рукописних томів (початий у жовтні 1720 р., перерваний 1734 р.). Ця праця є однією з найкращих пам’яток української діаріушевої прози. П. Орлик є автором “Конституції прав та свобод Запорозького війська” (1710) – першої української конституції, “Виводу прав України” (1712), “Маніфесту до європейських народів” (1712) і великої кількості листів різним особам, які досі ще не зібрано.

Літ.: Скальковский А. Ф. Орлик и запорожцы // Киев. старина. 1882. № 4; Голійчук Ф. Филип Орлик у Галичині // Науковий збірник, присвячений М. Грчніевському. Л., 1906; Єнсен А. Орлик у Швеції // ЗНТШ. Л., 1909. Т. 92; Різниченко В. Пилип Орлик (Гетьман – емігрант). К., 1919; Борщак І. В книгозбірні гетьмана П. Орлика // ЛНВ. 1923. № 11; Борщак І. Гетьман Пилип Орлик і Франція // ЗНТШ. Л., 1924. Т. 134-135; Шевчук В. Місія Пилипа Орлика // Розбудова держави. 1992. № 2.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

ОРЛИК ПИЛИП


горобець та билина
ОРЛИК ПИЛИП