Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука”
В основу оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука” лягли враження від відвідування Буніним маєтку свого брата. Добуток заслужено вважається вершиною стилю письменника. Оповідання неодноразово перероблялося, синтаксичні періоди скорочувалися, убиралися деякі подробиці, що характеризують дворянсько-садибний світ, що йде в минуле, вигострювалися фрази. Оповідання починається описом ранньої погожої осені. “Пам’ятаю ранній, свіжий, тихий ранок… Пам’ятаю великий, весь золотий, підсохлий і поріділий сад, пам’ятаю кленові
Повітря таке чисте, точно його зовсім немає, по всьому саду лунають голоси і скрип возів…
І прохолодну тишу Ранку порушує тільки сите квоктання дроздів на коралових горобинах у хащі саду…”. Автор з неприхованим замилуванням описує осінь у селі, дає не тільки пейзажні, але й портретні замальовки . Письменник порівнює уклад дворянського життя з укладом багатого мужицького життя на прикладі садиби своєї тітки – у неї в будинку ще відчувалося кріпосне право в тім, як мужики знімали шапки перед панами. Описуючи
Журячись Про те, що дворянські садиби вмирають, оповідач дивується, наскільки швидко відбувається цей процес. Наступає царство дрібнопомісних, збіднілих до жебрання. Але гарне і це злидарське дрібнопомісне життя!
Письменник любується способом життя “дрібнопомісного”, його розпорядком дня, звичками, смутними, “безнадійними” піснями.
Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука”
твір на тему мій шевченко
Оповідання І. О. Буніна “Антоновські яблука”