Опис саду

Сонячний світ пронизував зелені дерева, що позбиралися на схилі гори, неначе створюючи велику різнобарвяну сім’ю. Батько гуляв поміж дерев та перед кожним зупинявся, наче зустрів знайому людину. У цьому саду було посаджено найрізноманітніші дерева різного віку: груші, вишні, яблуні, сливи, дуби, липи, горіхи. Росла навіть висока тополя, своїм листячком до неї розмовляла молода, гнучка. “Кожен хазяїн,- розповідав товариш,- біля своєї хати траву косить для худоби, а наш батько все своє життя саджав дерева. Навесні черешню посадить, а восени

вже кущ смородини дістане.

Бачиш, скільки понасаджував”. Батько ходив поміж дерев, торкаючись до них долонями, відчуваючи їхнє тепло, наче вони могли розповісти йому щось.

“Кожне дерево,- продовжував розповідати товариш,- посаджене не самим батьком, а разом з яким-небудь гостем. Оцей дуб ми з батьком посадили вдвох. Кожне дерево – це пам’ять про людину: Батько згадує їх усіх. Раз приїхав я до батька у село, сходили ми на цвинтар до матері, а, повертаючись, пішли через сад. Батько йшов, наче сліпий, а біля того дерева зупинився і каже: “Сину, а з ким я це дерево посадив, не пам’ятаєш?”.

Я, звісно, не пам’ятав.

Тоді він почав згадувати, перебирати в голові людські імена, наче про всі дерева пам’ятаєте, а про це забув. Аж сльози з’явилися на обличчі”.

Після цієї розповіді я іншим поглядом подивився на цей сад, на різноманітні дерева в ньому. Вони розмовляли до мене шумом гілок, корою могутніх стовбурів, голосами птахів. Кожне дерево, як добрий співрозмовник, обізвалося на мій новий здивований, розуміючий погляд.

Я побачив батька, який наближався до нас, і подумав, що він, мабуть, зараз іде не поміж дерев, а поміж думок, спогадів, що лишилися йому на все життя.

Людська пам’ять – дивуюча сила. Людські спогади є дуже важливими в нашому житті. Розповідь товариша справила на мене велике враження і примусила погодитися з оповідачем.

Адже, трапляється в житті, що розлучаєшся з дорогою тобі людиною чи місцевістю, і залишаються лише спогади про ті світлі моменти. Речі допомагають людині утримувати у пам’яті ті яскраві події, нагадують про цікавих для нас людей – Про них може нагадувати музика, картини, навіть, стан природи може викликати багато різних почуттів. У дідуся – це дерева. Спогади допомагають людині жити, мріяти і сподіватися на краще.

Спогади з їх прозорими тонами та барвами сповнюють нас радощами життя, відчуттям неповторності часу та його вічностей. Перед нами ніби відкривається простір життя, яке прекрасне.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Опис саду
о капітане