Олексій Кундзіч
Творча доля цього письменника, попри її зовнішню затишеність, сприймається нині вкрай драматичною. Це історія майже незреалізованого великого й оригінального таланту. О. Кундзіч формувався як митець у піднесеній, натхненній атмосфері українського національного відродження двадцятих, дух часу активно впливав на його небуденні задуми й плани.
Народився письменник 22 квітня 1904 р. у-с. Павлівні на Вінниччині, в селянській родині (предки його – литовці), закінчив Вінницький педтехнікум, навчався в Кам’янець-Подільському ІНО (Інституті
Творче становлення молодого прозаїка відбувалося навдивовижу стрімко. Після згаданих збірок оповідань О. Кундзіч у 1927-1928 pp. публікує в журналі “Молодняк” роман “Де факто”, що здобув, попри значні художні недохопи, неабияку популярність. Твір приваблював свіжістю й актуальністю, “впізнаваністю” зображуваного. Історія духовного зростання героя, сільського підлітка Юрка Гармати, була, очевидно, де в чому автобіографічною й загалом характерною для того першого “комсомольського” покоління, яке щиро поривалося до поки що абстрактного ідеалу нового життя.
На трагічному зламі 20-30-х років О. Кундзіч випускає кілька збірок оповідань, але прикметно, що письменник, котрий після успіху роману “Де факто” авторитетно заявив себе в сільській тематиці, так і не взявся за відображення колективізації, про яку тоді писали чимало. Він звернувся до робітничої, шахтарської теми. І повість “Моцарт і Ботокуди” (друга назва “Долина Май” -1935) була однією із кращих у цьому скомпрометованому кон’юнктурницькими скороспілками прозовому пласті. Герої письменника все ж були більше схожі на живих людей, ніж на фальшивих оптимістів багатьох виробничих романів. “Долина Май” з’явилась як результат поїздки у Донбас. Автор намагався окреслити самобутні характери, і це йому почасти вдалося. Кульмінацією сюжету стало випробування героїв смертельною небезпекою після завалу в шахті. Звиклі покладатися на власні руки й на товариську підтримку, вони складають страшний іспит, багато чого переоцінивши в собі. Відлунює тут і дорога для О. Кундзіча романтика революційних боїв, героїчної самопожертви. Талановитий письменник навіть у цьому, написаному на соцзамовлення, творі здебільшого зміг уникнути парадної риторики, обов’язкового набору лексичних штампів, без якого не обходився майже жоден виробничий роман. Найприкріше вражають епізоди, де наголошується на звироднінні старих буржуазних інтелігентів, їхній зневазі до класичної культури. Втім, наївна віра автора в те, що Моцарт як уособлення всіх загальнолюдських культурних цінностей скоро стане набутком пролетаріату, була, зрозуміло, щирою.
Повість “Родичі” (1936) – красива утопія розквітлого за умов комуни колись злиденного села – писалася, можливо, в надії на краще майбутнє людей, які тільки-но пережили жахи голоду. Спостережені письменником паростки відродження тут гіперболізуються, що цілком узгоджувалося з приписами соціалістичного реалізму. Читаючи вміло вибудувану розповідь про ювілейне зібрання комунарів у рідному селі, про вчорашніх наймитів, які стали інженерами, військкомами й членами уряду, думаєш про зловісні тіні репресій і злигоднів, які нависають над цим незатьмарено святковим, прикрашеним авторською фантазією світом.
Ніщо талановите не могло розвиватися в задушливій атмосфері тоталітарної дійсності, кожен мусив іти на болючі компроміси. За тих обставин часом ставало рятівним звернення до якогось “стороннього” матеріалу (в цьому, між іншим, ще одне пояснення тодішнього широкого зацікавлення інонаціональною тематикою). Після приєднання Західної України О. Кундзіч захоплено взявся за відображення гуцульського життя, відчуваючи тут більше творчої свободи. Даниною цій темі стала повість “Верховинець” (1940), яка, за одностайним визнанням критики,- один із кращих творів української передвоєнної прози.
За характером обдаровання О. Кундзіч, очевидно, більшою мірою лірик, ніж суворий реаліст, і йому важко давалися життєподібні “виробничі” сюжети. Тож успіх “Верховинця” пояснюється ще й тим, що тут значно багатша стильова палітра, сильніше проявляється романтично-пісенна, поетична стихія. Своєрідність гуцульського побуту, народних звичаїв, чудові карпатські краєвиди виписані барвисто й щедро. Носієм волелюбних традицій цього краю постав лісоруб Кола – незалежний і мудрий Микола Шпагарук, до слова якого звикли прислухатися односельці. “Кола не війт, але Кола чоловік у громаді”.
Більшість подій подається в оцінці головного героя. Впродовж усього твору автор часто використовує внутрішні монологи, невласне пряму мову. Все це зумовлює розкутість, безпосередність оповіді. У кульмінаційних моментах повісті (народне повстання, вигнання шляхти з села) розповідь набуває піднесено-героїчного звучання, стильової подібності з народними переказами чи легендами: “Кола не сам – у темряві круг нього гуцули, ззаду за ним з рідних гір спускаються легіні, і гори співчутливо гудуть під їх ногами, живі Карпати відгукуються на їхній посвист, самі кличуть”.
Образ Шпагарука часом набуває небуденних вимірів. Лісоруб відчув себе господарем гір, “і ось уночі з суботи на неділю Кола вигнав з села уланів, підняв людей і захопив владу”. Кундзіч зумів майстерно поєднати тут різні стильові регістри, побудувати досить складну й оригінальну повістеву структуру.
Микола Шпагарук – незалежна, діяльна, сильна особистість, людина, завжди здатна піти проти течії, взяти на себе повноту відповідальності,- належить до улюбленого типу героїв у прозі О. Кундзіча. Подібне з більшими чи меншими підставами можна сказати й про Юрка Гармату в “Де факто”, й про старого комунара Яругу в “Родичах”, і про шахтаря Пращука в “Долині Май”. Такі діяльні персонажі поставлені в центр багатьох оповідань і новел письменника.
Його мала проза за художнім рівнем нерівноцінна. Чимало тут і прохідних, написаних на потребу дня речей, але в кращих оповіданнях, як “Село Вовче”, “Батько”, “Дорога на Крем’янець”, “Сила гніву”, автор показав себе вибагливим і цікавим майстром слова. Оповідання “Батько” (1927) вирізнялося з-поміж молодняківської прози неабиякою психологічною проникливістю. Син – комсомольський діяч – написав із міста забутим батькам, що не потрібна вже йому ні домівка, ні улюблений квітучий сад – “аби царство наше пролетарське цвіло”. Сцена знищення старим батьком виплеканого саду, зруйнована садиба – вражаючі фінальні акорди оповідання. Мало кому з молодих авторів вистачило в ті ентузіастичні роки прозірливості попередити про трагедію руйнації зв’язків між поколіннями, зречення батьківського дому й землі. У О. Кундзіча ця тривожна засторога прозвучала в кількох оповіданнях 20-х років.
Вирізняється й краща частина Кундзічевої прози воєнної пори. Мабуть, найпопулярнішим було оповідання “Дорога на Крем’янець” (1945) – невимушене за оповіддю, насичене драматичними подробицями. У розмові фронтовика-оповідача з дітьми в щойно визволеному селі розкривається така сила духу, воля до життя, що сповнені клопотами про шматок хліба будні сприймаються як свідчення справжнього героїзму. Автор проникливо передав дитячу психологію, своєрідність світосприймання, почуттів, мову маленьких “робінзонів у центрі Європи”.
У повоєнний час, із посиленням зовнішньої регламентації літературної діяльності, О. Кундвіч надовго замовкає, його ім’я з’являється дуже мало. До останніх днів життя він працює над ще одним широкоформатним полотном – романом “На світі точиться великий спір” (1946-1964). Цей твір про будівництво гігантського металургійного комбінату, про місто Стальгород якраз найближче стоїть до “класичного” радянського виробничого роману. Хоча слід зазначити, що, пишучи про робітників, О. Кундзіч майже ніколи не опускався до шаблонних сюжетних ходів і фальшивої риторики, поширеної у виробничій прозі. Письменницька культура, вироблений естетичний смак стримували митця. Натомість він уважний до побудови цікавого сюжету, психологічних колізій, зображення особистісних стосунків персонажів, прикметних моментів формування характерів.
Останнім прижиттєвим виданням оригінальних творів О. Кундзіча стала книжка “Повісті й оповідання” (1951). Опісля він багато займався перекладами, 1956 р. з’явилася книжка статей про мову й переклад “Дієзи в ключі”. Попри всю значимість зробленого в цій галузі, прихильники художницького таланту письменника мають підстави шкодувати, що впродовж багатьох років він значно менше звертався до оригінальної творчості. А втім, може, якраз мовчання за умов, коли про свободу творчості можна було лише мріяти, стало свідченням художницької й громадянської мужності митця.
Олексій Кундзіч
яновський майстер корабля скорочено
Related posts:
- АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ АНДРІЄВСЬКИЙ ОЛЕКСІЙ (псевд. і крипт. Андыбер, Дон-Кихот Не-Ламанчский, Каневский А., Канівець Ол., Канівський та ін.; 28.03.1845, Канів, тепер Черкаської обл. – 22.07.1902, Київ) – історик, фольклорист, літератор, педагог, громадсько-культурний діяч. Брат М. О. Андрієвського. Народився...
- МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ МАРКЕВИЧ ОЛЕКСІЙ (17.03.1847, м. Смош, тепер с. Прилуцького р-ну Чернігівської обл. – 30.06.1903, Одеса) – фольклорист, літературознавець, історик-архівіст. За походженням із старовинного козацького роду Марковичів (Маркевичів), який залишив глибокий слід в українській історії та культурі....
- Глобус “Глобус” – ілюстрований журнал (1923-35), виходив у Києві двічі на місяць. Крім матеріалів позамистецького характеру тут друкувалися вірші М. Рильського, В. Сосюри, М. Бажана, В. Поліщука та ін., прозові твори О. Копиленка, Я. Качури, С....
- Драматург Олексій Федотович Коломієць Драматург Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 року в селі Харківцях Лохвицького району на Полтавщині в селянській родині. Навчався на робітфаці при Харківському інституті радянської торгівлі, а з 1938 по 1941 рік – у...
- Олексій Федотович Коломієць Народився Олексій Федотович Коломієць 17 березня 1919р. в с. Харківці Лохвицького р-ну на Полтавщині. Він був шостою, найменшою дитиною в родині селянина-бідняка, в якій рано не стало батька. Після закінчення семирічки Коломієць в 1935 –...
- Олексій Миколайович Арбузов. “Іркутська історія” На одній з будівництв Іркутська в продовольчому магазині працюють дві дівчини – Валя і Лариса. Валя – касирка, їй двадцять п’ять років. Це весела дівчина, мало замислюються про свою поведінку і спосіб життя, за що...
- Коломієць Олексій Федотович Олексій Федотович Коломієць народився 1919 р. у сім’ї селянина в невеликому селі Харківцях Лохвицького району на Полтавщині. Після закінчення школи вчився на робітфаці при інституті торгівлі в місті Харкові, потім в університеті. Брав участь у...
- Дикий Ангел – Олексій Федотович Коломієць Олексій Федотович Коломієць (1919-1994 pp.) “Дикий Ангел” Тема та сюжет твору Підзаголовок п’єси чітко вказує на її тему – “Повість про сім’ю”. Для людини все починається з родини – виховання, пізнання моральних основ людської особистості,...
- ДИКИЙ АНГЕЛ – ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ Скорочено (Повість про сім’ю на дві дії) Дійові особи: Ангел Платон Микитович Ул я н а – його дружина. Петро, Федір, – їхні сини. Павлик Таня – їхня дочка. Ліда – Петрова дружина. Оля – Павликова...
- Повести Белкина характеристика образу Берестів Олексій Іванович Берестів Олексій Іванович – молодий герой повісті, після закінчення університету що не отримав батьківського благословення на військову службу, а до статської що не має полювання і приїжджає в рідне віддалене Тугилово – де закохується в...
- Життєвий і творчий шлях – Олексій Федотович Коломієць Олексій Федотович Коломієць (1919-1994 pp.) Життєвий та творчий шлях Олексій Федотович Коломієць народився 17 березня 1919 р. в селі Харківці Лохвицького району на Полтавщині. Він був шостою і найменшою дитиною в бідній родині, яка втратила...
- Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” – ІІІ варіант ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” III варіант Мені здається, кожен з нас повинен вирішувати проблеми сучасності, щоб разом нам вдалося хоч про деякі з них...
- Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” – І варіант ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” І варіант Кожна епоха несе з собою нові проблеми. Колись для українців було дуже важливо відчути себе вільними, побачити красу...
- Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” – ІІ варіант ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” II варіант Сучасність – це те, що відбувається зараз, що хвилює наших близьких, друзів, знайомих… Вирішити проблеми, які ставить перед...
- Горе від розуму характеристика образу Молчалин Олексій Степанович Молчалин Олексій Степаныч – головний негативний персонаж комедії, амплуа безглуздого коханця; сердечний друг Софії, в душі що зневажає її; тінь Фамусова, антагоніст Чацкого, чиїй полум’яній балакучості невигідно протиставлена молчалинская безсловесність . Переведений Фамусовым з Твері,...
- Капітанська Дочка характеристика образа Швабрин Олексій Іванович КАПІТАНСЬКА ДОЧКА Швабрин Олексій Іванович – дворянин, антагоніст головного героя повести Гринева. Задумавши роман з епохи пугачевского бунту, зв’язаний жанровою традицією з “шотландськими романами” В. Скотта, де герой виявляється між двома таборами, “заколотників” і “підкорювачів”,...
- Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” – IV варіант ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ОЛЕКСІЙ КОЛОМІЄЦЬ Болючі проблеми сучасності у творі “Дикий Ангел” IV варіант Є письменники, твори яких змушують замислитися над складними і хвилюючими проблемами життя, незалежно від того, коли були написані....
- Відбиття в “Божественній комедії’ сучасних Данте історичних подій І. Відображення політичної протидії сил свого часу в “Божественній комедії”. ІІ. Пекло й Рай в уявленні Данте. ІІІ. Перші кола “Пекла”. ІV. Останні кола “Пекла” в “Божественній комедії” та їх “мешканці”....
- Молодняк “Молодняк” – літературна організація молодіжних письменників, що перебували під ідеологічною опікою комсомолу України. Утворилася 1926 у Харкові після розколу “Гарту” та під час літературної дискусії 1925-28. Організацію складала творча молодь Харкова та Києва, головним чином...
- Гарт журнал “Гарт” – літературно-художній та критичний журнал Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Виходив у Харкові один раз на місяць 1927-32. Редагувала колегія: В. Коряк, І. Микитенко, М. Доленго, П. Усенко, В. Сосюра, В. Юринець (1927), в...
- СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ СТАРУШИЧ ІГНАТІЙ (р. нар. невід. – 30. 10.1651) – давньоукраїнський письменник, церковно-релігійний діяч першої половини XVII ст. 1639 р. був ігуменом і ректором Гойського монастиря (м. Гоща поблизу Луцька). 1640 р. став намісником Києво-Печерської лаври,...
- Нова хата “Нова хата” – літературно-мистецький ілюстрований щомісячний журнал “для плекання домашньої культури”. Виходив у Львові протягом 1925-39 за редагуванням Марії Громницької. Видавець – кооператив “Українське народне мистецтво”. Художнє оформлення обкладинки М. Бутовича. Орієнтувався на освічені кола...
- Белетристика Белетристика (фр. belles-lettres – красне письменство) – в широкому значенні – твори художньої літератури взагалі, у вужчому – художня проза. Дуже часто Б. називають прозу, для якої характерні гостросюжетність, інтрига, несподівані перипетії, що завжди приваблюють...
- Металогічний тип художнього образу РОЗДІЛ ІІІ. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ 2. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІЙ ОБРАЗ 2.3. Види літературно-художнього образу 2.3.2. Металогічний тип художнього образу Металогічним можна назвати тип художнього образу, в якому чуттєвий образ є формою вияву такої ідеї, яка, узагальнюючи зміст одиничного...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики –...
- Жіночий голос “Жіночий голос” – громадсько-культурний ілюстрований щомісячник, орган “українських працюючих жінок”. Виходив у Львові 1931-39. Ставив своїм завданням консолідувати різні верстви жіноцтва, розширювати їхній кругозір, стимулювати до громадської діяльності. Прагнув досягти цієї мети друкуванням відповідних публіцистичних...
- Орієнталістика Орієнталістика (лат. orientalis – східний) – сходознавство – наука, що займається комплексним вивченням історії, економіки, мов, літератури, етнографії, мистецтва, релігії, філософії, пам’яток матеріальної та духовної культури Сходу (країн Азії та Північної Африки). О. складають регіональні...
- КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ КРЩОНОВИЧ ЛАВРЕНТІЙ (р. нар. невід. – 1704, м. Чернігів) – друкар, поет, художник, церковно-релігійний діяч. Тісно пов’язаний з поетами кола Лазаря Барановича. Був ігуменом та архімандритом чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря. Автор багатьох присвят, передмов, малюнків до...
- АНТОНОМАЗІЯ Антономазією (грец. άντονομασία, від άντονομάξω – називаю по-іншому) називається різновид метонімії, побудованої на вживанні власного імені замість загального. Сутність антономазії грунтується на тому, що “власне ім’я, найчастіше ім’я особи, що вирізняється якоюсь характерною ознакою або...
- НЕОЛОГІЗМИ Неологізми (від грец. νέοζ – новий і λόγοζ – слово) – це новостворені слова, значення слів, словосполучення, що з’явилися в мові й ще не перейшли до розряду загальновживаних. Загальна причина появи неологізмів полягає в необхідності...