Ой у степу криниченька Скорочено

Ой у степу криниченька, З неї вода протікає. (2) Гей, там чумак сиві воли пасе Та з криниці напуває.

Воли ревуть, води не п’ють. Бо в Крим доріженьку чують. (2) Ой Бог знає, та Бог і відає. Де чумаченьки ночують.

Ой ночують чумаченьки В чистім степу при долині, (2)

Розпустили сірі воли пасти При зеленій муравині.

Умер, умер чумаченько Та в неділеньку вранці, (2) Поховали того чумаченька У зеленому байраці.

Ой прилетіла сива зозуленька.

Та все “ку-ку” та “ку-ку”. (2) – Ой подай, чумаче, та подай, голубе, Та хоч правую руку!

Ой рад би я, моя мила. Хоч обидві подати: (2) Насипано та сирої землі.

Що не можу підняти.

Коментар Народна чумацька пісня “Ой у степу криниченька” оповідає про тяжку долю чумаків. Чумаки лагодили вози, запрягали волів, збиралися у валки й вирушали в довгу й небезпечну дорогу – у Крим по сіль. У мандрівці траплялися різні пригоди – і розбійники нападали, і хвороби чіплялися, і худоба пропадала. Тому складено так багато журливих пісень про чумацьку долю, коли господарі після кількамісячної подорожі не поверталися додому, а знаходили останній притулок десь край дороги.

Взагалі, чумаки – перші

купці, мандрівники, “жива газета”. Вони побували не лише в Криму, а у й Європі, в багатьох країнах, сприяли економічним та культурним зв’язкам між державами. У пісні зустрічається фольклорний образ зозулі з її віщуванням, постійні епітети (чистий степ, зелена муравина, зелений байрак, сира земля).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Ой у степу криниченька Скорочено


образ петра сліпий музикант
Ой у степу криниченька Скорочено