ОЙ, СНОПЕ ВЕЛИКИЙ, ЗОЛОТОМ-ЗЕРНОМ КОЛОС НАЛИТИЙ (трудова обрядовість)
Свято першої борозни – стародавній народний обряд, пов’язаний із початком оранки, сівби. Від успіху цих робіт завжди залежав добробут селянина та його статки. Цей звичай включає: освячення плуга, першої борозни, покладання свяченого хліба, яєць і срібних монет на перший клаптик зораної землі, що має на меті сприяти тому, аби нива щедро родила. Перед тим як виїжджати в поле, вся родина мусить зібратися, запалити перед образами свічки та молитися Богові. Потім свяченою водою слід кропити коней (сьогодні їм на зміну прийшла техніка). Виїжджаючи,
У понеділок поїхали,
А в вівторок приїхали,
Вранці в середу орали,
В четвер плуга поламали,
У п’ятницю волів погубили,
А в суботу волів знайшли
І додому пішли.
..
Завершується день святковою вечерею. Сьогодні, як і колись, ранньої весни священик служить молебень з освяченням хлібних зерен.
Збираючись сіяти, одягають сорочки, в яких причащалися під час останнього говіння в церкві: аби хліб був чистим, тобто щоб не було бур’яну й будяків.
Господар має взяти хрест (хліб у формі хреста) і покласти його в борозну там, де востаннє повернувся плуг, потім
Засівати ниву, до речі, слід натщесерце, не можна лаятись.
Проводи на полонину – свято, приурочене до літнього вигону худоби на пасовища. Відзначається в день св. Юрія, покровителя хліборобства та скотарства. Народ вірить, що цього дня св. Юрій дістає ключа та відмикає небо й землю, випускаючи на волю росу та свіжу зелену рослинність.
Вигін худоби на літування проводиться урочисто та супроводжується різними магічними обрядами, піснями й танками. Для очищення худоби від усього злого, зверталися до вогню, свяченої води, молитов, замовлянь, биття тварин гілкою свяченої верби тощо. Роблять також “зелені ворота”: встромляють по боках зелені гілки (терну чи верби) та між ними виганяють худобу.
Свято першого снопа – урочисте відзначення початку жнив. Вийшовши в поле на зажинки, господиня розстеляє скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. Тричі кланяється ниві, промовляючи: “Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати”. Жнива починають у “легкі” дні: вівторок або п’ятницю. Починати косити мусить найшановніший в селі чоловік, який уславився як найкращий хазяїн. Щоб не боліла спина, за пояс втикають гілку ясеня або дуба.
Подекуди перший зажинок (дві жмені) господиня кладе навхрест на обочині, і вони мають так пролежати до кінця жнив.
Перший сніп ставлять у хаті на почесному місці під образами (у червоному куті). Він обмолочується окремо, зерна з нього святять у церкві, а перед сівбою їх змішують із насінням. Соломою з першого снопа годують худобу, аби не хворіла, а корови щоб давали багато молока.
Крім зажинків, існує ще й обряд “закрутки”, щоб рука лихої людини не могла зіпсувати хліба: одна з жінок, узявши жменю колосся, закручує його вузлом. Інші цього часу співають відповідних пісень.
Обжинки – старовинний народний звичай святкування закінчення жнив, що покликаний забезпечити майбутній багатий урожай
В останній день жнив женці збираються гуртом і під обжинкові пісні в’яжуть останній сніп. У цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля, він має назву дідух. Його прикрашають калиною, квітами, перев’язують стрічками й урочисто заносять до хати. На Новий рік його ставлять на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішують до насіння вимолочені з нього зерна.
У селищі на Миколаївщині, де автор цієї книги провів своє щасливе дитинство, такий сніп завжди ставили в громадській будівлі: у клубі, сільській їдальні тощо.
Не можна оминути й обряду завивання Спасової бороди. “Бородою” слугує невелика кількість нескошених колосків, що їх залишають у полі, розраховуючи таким чином забезпечити плодоріддя на наступний рік. “Бороду” перев’язують червоною ниткою або стрічками, кладуть біля неї скибку хліба, сіль і склянку з водою, співаючи:
Оце тобі, борода, Хліб, сіль і вода!
Далі, пригинаючи цей жмут (“бороду”) колоссям донизу, витрушують його і приказують: “Роди, Боже, на всякого долю, і бідного, й багатого”. До речі, це пояснюється такою легендою. Коли Христос не ходив ще по землі, колос жита і пшениці був на всю довжину соломи. Якось Господь з апостолами Петром і Павлом прийшов у подобі жебрака до одного господаря. Замість хліба господиня взяла сирого тіста й кинула в очі Господу. Господь розсердився і сказав, що більше ніколи не буде родитися хліб. Але собаки почали вити, Господь зжалився і залишив на їх долю колосок. Тому селяни кажуть: “Ми собачу долю їмо, а колись колос ішов аж до землі”.
Довкола “бороди” водять хоровод, танцюють, співають. Це символізує годування землі на знак вдячності за те, що вона родить.
По закінченні жнив женці качаються по полю, щоб спина не боліла. Жінки ж ворожать на врожай, тричі кидаючи позад себе серпа: як удариться гострим кінцем об землю, то наступного року буде врожай, а як удариться тупим або держаком, то це поганий знак.
Наступне дійство пов’язане з виплітанням вінка зі збіжжя, що ним увінчують голову обраній дівчині-жниці (як правило, найліпшій робітниці) – “княгині” (“царівні”, “княжні”). Подальші дії полягають у поході під спів пісень до двору найкращого господаря, складання йому обжинкового вінця (як символ достатку й радості), виспівування відповідних бажань. Після цього починається пригощання і частування женців із танцями та піснями.
ОЙ, СНОПЕ ВЕЛИКИЙ, ЗОЛОТОМ-ЗЕРНОМ КОЛОС НАЛИТИЙ (трудова обрядовість)
переробити вірш картина платона воронько
Related posts:
- Твір за картиною Білокур “Цар-колос” Відома українська художниця Катерина Білокур залишила нащадкам неперевершені картини, що були визнані у світі. Одним з чудових полотен є “Цар-колос”, над яким Катерина Білокур працювала у повоєнні роки. У центрі картини – налиті стиглим зерном...
- ЯК ЗБУДУЄШ, ТАК І ЖИТИМЕШ (житлова обрядовість) Житло, зрозуміла річ, завжди відігравало в житті українця важливу роль, оскільки в ньому проходить його життя: там вій народжується, зростає, радіє й сумує, будує свою родину, народжує дітей, виховує їх, там помирає. .. Це життєве...
- Колос Родоський У східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради, розташований острів Родос – один із центрів егейської культури. До наших днів збереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним твором є статуя Геліоса, так званий...
- Сім’я і родинна обрядовість Шлюбні звичаї та шлюб. Одним з найважливіших етапів у житті людини є укладання шлюбу, який, власне, і становить основу для створення сім’ї. Будучи однією з форм регулювання статевих відносин (а воно здійснюється за допомогою або...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” На роздоріжжі історії розійшлися шляхи Ігоря Кочуровського, Андрія Легіта, Тодора Осьмачки, Уласа Самчука, Івана Багряного з Україною, щоб все життя тягнутися до рідної землі душею і словом. Хіба можуть когось залишити байдужими слова Андрія Легіта...
- ВЕЛИКИЙ ПІСТ Найперший день Великого посту – жилавий понеділок. Назва походить від житніх коржиків – жиляників. У цей день господині не готують більше нічого, дозволяється, крім жиляників, ще їсти овочі – хрін і редьку. Ще одна назва...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, Упасти зерном в рідній стороні…” В. Стус Нашому землякові, поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусові не судилося зазнати в Україні літературної слави ще за своє життя, але сповна довелося випити гірку чашу страждань. Друга половина його короткого життя, а прожив він усього...
- ХЛІБ І НА НОГИ СТАВИТЬ (хліб) Серед домашніх оберегів найпочесніше місце посідав хліб. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного Сонця. У християнстві хліб символізує тіло Ісуса Христа. Під час останньої вечері з учнями він узяв хліб, розламавши його, дав...
- “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” ВАСИЛЬ СТУС 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СТУС “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…” Поету і громадянинові Василю Семеновичу Стусу не судилося зазнати в Україні літературної слави за життя, але сповна...
- Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні…. (Василь Стус) – Олена Акульшина Конкурс на кращу творчу роботу 2010 року Автор: Олена Акульшина “Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерном в рідній стороні….” (Василь Стус) Доля поета – тяжка доля. Не був устелений трояндами й шлях Василя Стуса,...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – ІІ варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) II варіант З давніх часів хліб супроводжує людину все її життя. Молодятам на весілля робили коровай. Коли хтось помирав, йому на труну клали хліб із собою. Є багато прислів’їв,...
- ХРЕСТОПОКЛОННИЙ ТИЖДЕНЬ Господині цього дня печуть ритуальний хліб у вигляді хреста – хрестопоклонний хліб. Половину цього хліба родина їсть, а другу половину слід зарити в те зерно, що в коморі лежить. І так ця половина зарита мусить...
- ОСІННІЙ ЦИКЛ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ поезії Українська література 6 клас КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА ОСІННІЙ ЦИКЛ КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВОЇ поезії Осінній цикл календарно-обрядових пісень пов’язаний зі жнивами (збиранням урожаю). Жниварські пісні поділяються на зажнивні (зажинкові), які виконували в день, коли починали жати; жнивні, яких...
- Шануймо хліб (замітка в газету) Якось я ненароком наступив ногою на шматок хліба, який упав зі столу. Бабуся за це насварилася на мене. Вона пригадала, як у роки Великої Вітчизняної війни, коли мій дідусь був на фронті, вона не мала...
- Хліб – усьому голова “Хліб наш насущний дай нам на кожен день”,- молили Всевишнього наші предки. Сучасні письменники часто звертаються до образу хліба. Платон Воронько в поезії “Пахне хліб” з надзвичайною ніжністю й любов’ю говорить про хліб: Пахне хліб,...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – І варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) І варіант У поезії “Пахне хліб” виражено ставлення автора до хліба. Справді, коли я починаю замислюватися над тим, який шлях проходить буханець хліба, перш ніж потрапити на наш стіл...
- Хліб у звичаях і повір’ях “Хліб – усьому голова”, “Зустріти хлібом-сіллю”, “Паляниця – хлібові сестриця”. Хліб у народі завжди берегли, цінували, ставились до нього як до святині. Щодо хлібу існує багато повір’їв, які у давнину мали як практичний, так і...
- Володимир Великий – “Ясне Сонечко України” Володимир Великий – “Ясне Сонечко України” За часів князя Володимира Україна була найсильнішою державою за всі часи свого існування. Як же він зміцнив державу? Насамперед, Володимир об’єднав усі українські землі. Люди жили у спокої, тому...
- ХЛІБ І СЛОВО – Дмитро Білоус УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ Дмитро Білоус ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб1 Сіяє нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово2. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне, І...
- Твір “Великий Кобзар” До кобзарів в Україні завжди ставилися з великою повагою, вслухалися в їхні пісні, в яких бриніла істина та мудрість людства. Тож недарма Т. Г. Шевченко удостоївся того, аби називатися Кобзарем – співцем народної душі. Його...
- Прислів’я та приказки про хліборобство У хлібороба руки чорні, зате хліб білий. Сій густо – не буде пусто. Як будеш рано орать, то не будеш бідувать. Щоб лиха не знать, треба сіять і орать. Хто оре й засіва, той живе...
- Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) – ІІІ варіант – ПЛАТОН ВОРОНЬКО 6 клас (за поезією “Пахне хліб”) ІІІ варіант В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії...
- ВЕЛИКИЙ І ЧАРІВНИЙ СВІТ ДИТИНСТВА В “ЗАЧАРОВАНІЙ ДЕСНІ О. ДОВЖЕНКА 6 КЛАС ВЕЛИКИЙ І ЧАРІВНИЙ СВІТ ДИТИНСТВА В “ЗАЧАРОВАНІЙ ДЕСНІ” О. ДОВЖЕНКА ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Чарівний світ дитинства. 2. Уся родина – торжество творчості. 3. Ніколи не повернутися в дитинство. Варіант 2...
- ЖНИВА Жнива – це етап господарської діяльності людини. В Україні зі жнивами пов’язаний величезний пласт обрядової культури. Ці обряди не прив’язуються до конкретних календарних дат, але від того не є менш важливими. Напевно, уважний читач звернув...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) – ІІ варіант – ВОЛОДИМИР БРОВЧЕНКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) II варіант З давніх-давен до хліба ставилися як до святині. Саме таке ставлення було через те, що хліб діставався дуже...
- Хліб (твір-роздум на морально-етичну тему) Хліб… Він щодня приходить до нас – рум’яний, теплий, запашний, незрівнянний. А ще має багато імен – бублик, булочка, батончик, рогалик, паляниця, калач, паска, пиріг… І все-таки хліб. Якщо на столі немає хліба – на...
- Обжинки Обряд обжинків відзначав український нард давно, продовжує відзначати і в наш час. Недарма останній місяць літа на Україні називають серпнем. З приходом серпня для серпів і кіс було завжди багато роботи. Завершували жнива, збіжжя звозили...
- Образу хліба вклонімося! З давніх-давен Україна є землею хліборобів. Синє небо й жовто-золоте колосся відбилися кольорами-символами на нашому державному прапорі. Протягом віків українці високо цінували свою причетність до законів землі, жили в злагоді, в гармонії з природою, шанували...
- Про великий подвиг народу в роки війни Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого добутку по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”. Першого...
- Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) – ІІІ варіант – ВОЛОДИМИР БРОВЧЕНКО ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ Хліб – усьому голова (за поезією “Бесіди з внучкою про хліб”) III варіант Хліб – це основа життя людини, а хлібороб – найпочесніша професія для неї. Хліб є святинею для кожної...