Одинадцятискладник
Одинадцятискладник – у силабічному віршуванні – віршовий рядок із одинадцяти складів. У європейській поезії розвинувся із античного ямбічного триметра. Італійський 0. мав обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му (або 6-му) складах. Польський 0. з XVI ст. засвідчив обов’язкові наголоси на 10-му і 4-му складах і цезуру після 5-го, звідси поширився й на українську поезію:
Йди вже, книжечко; йди моя солодка,
Йди, від золота ясного ясніша (Павло Русин).
Традиція 0. закріплювалася поетиками XVII-XVIII ст., до нього вдавалися Г. Сковорода, Т. Шевченко та ін.
(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)Одинадцятискладник
діалог про місто
Related posts:
- КАНУННИЙ МЕД БЕЗ’ЯЗИКИЙ, А ЛЮДЕЙ ГУРТУЄ (братчина) Це зібрання членів сільських і міських громад, одна з форм колективного дозвілля, святкового спілкування людей старшого покоління. Братчина збирається на церковному дворищі (цвинтарі) у найбільш важливі святкові дні. Основним її призначенням є вшанування свого святого,...
- Симетрія Симетрія (грецьк. symmetria – гармонія, розмірність) – розміщення частини художнього твору за принципом віддзеркалення. Прикладом С. може бути олександрійський вірш – дванадцятискладник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на шостому та дванадцятому складах. Симетричним вважається суміжне...
- Гіпердактилічна клаузула Гіпердактилічна клаузула (грецьк. hyper понад і daktylos – палець; clausula – закінчення) – закінчення віршового рядка, слова в якому мають наголос на четвертому, п’ятому, навіть шостому складах від краю, починаючи з останнього (інтонаційного) наголосу. Не...
- Гіперкорекція Гіперкорекція (грецьк. hyper – понад, лат. correctio – виправлення, поліпшення) – надмірне правлення слів, що не ВІДПОВІДІІГ нормам літературної мови. Часто такі випадки трапляються у ситуації абсолютизування чергування о та і у закритих та відкритих...
- Алітераційний вірш Алітераційний вірш – давньонімецький вірш, який ще називають “штабреймом”, вживаний в давньонімецькій, англосаксонській та давньоісландській поезії (VIII-XIII ст.), в якому кожен віршовий рядок мав чотири наголоси, розмежовувався цезурою на два піввірші з довільною кількістю складів...
- Городиське (Бучацьке) євангеліє Городиське (Бучацьке) євангеліє – пам’ятка XIII ст. давньо-слов’янської мови києво-руської редакції, написана кириличним уставом. У XV ст. подарована Городиському монастиреві на Волині, потім – потрапила до Бучацького монастиря на Тернопільщині, звідси – друга її назва:...
- Вибір декламацій для руських селян і міщан “Вибір декламацій для руських селян і міщан” – антологічна збірка поезій, укладена І. Франком і видана товариством “Просвіта” у Львові 1902. Містить твори Т. Шевченка (“Гамалія”), І. Франка (“Вічне життя”, “Великдень 1848р.” – уривок з...
- Що таке силабічний вірш? Повторення однакової кількості складів у віршовому рядку, тобто рівноскладовість,- головна ознака силабічного вірша. Наприклад: Что мні ділать, я не знаю, А безвістно погибаю: Забріол в ліси непроходні. В страни гладні і безводні; Атамани і гетьмани....
- Сфрагіда Сфрагіда (грецьк. sphrаgis – карб, печатка) – згадка автором свого імені чи прізвища у віршовому творі. Відома з античної доби (“Так сказав Фокілід”), але перетворена на обов’язковий атрибут у класичних арабських та тюркомовних літературах (“Пам’ятай,...
- Ладкання Ладкання – народна назва весільних обрядових пісень, вживана на українських землях західного регіону Карпат (Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття). Виконуються під час зустрічі молодого з молодою. Пісенний діалог між свахами молодого і дівчатами, що оточують молоду, називається...
- Олександрійський вірш Олександрійський вірш – римований 12-складник із цезурою посередині, обов’язковим наголосом на 6-му і 12-му складах та чергуванням парних окситонних і парокситонних рим. Одна з форм вірша у французькій поезії, відомим прикладом якої є епічна поема...
- Логаеди Логаеди (грецьк. logaoidikos, від logos – слово та aoide – спів) – у квантитативній версифікації – вірші мішаних розмірів, утворені сполученням чотиридольних стоп (дактиль, анапест) із тридольними (ямб, хорей), поширені в античній поезії, зокрема в...
- Омограф Омограф (грецьк. homos – однаковий, grapho – пишу) – слова, що пишуться однаково, але вимовляються по-різному, мають відмінні наголоси та зміст (замок – замок, мука – мука, кулик – кулик тощо). О. часто зустрічається в...
- Тонічна система віршування Тонічна система віршування (грецьк. tonos – наголос) – система віршування, яка грунтується на сумірності наголосів у віршорядках (ізотонізмі), а також на їх варіативній рівномірності – впорядкованій і невпорядкованій. Кількість наголосів визначає розмір віршорядка: він може...
- Житійна література Житійна література (житія, агіографія – грецьк. hagios – святий, grapho – пишу) – життєписи знаменитих єпископів, патріархів, монахів, світських осіб, канонізованих християнською церквою; літературний жанр, що відрізняється від просто біографії релігійною спрямованістю. Агіограф ставить за...
- РАДОГОСТ (РАДЕГОСТ, РАДЕГАСТ) РАДОГОСТ (РАДЕГОСТ, РАДЕГАСТ) – бог торгівлі та мореплавства у західних українських племен. У прибалтійців (зокрема у бодричів) – верховний бог Сонця й родючості. Зображувався у шоломі й кольчузі, з віщою птицею на голові та намальованою...
- У НЬОГО НА ВСІ СВЯТА ОДНА ЛАТА (обрядова символіка костюма) Обрядовими символами виступають, приміром: хустка або рушник на сватанні, пелюшки на родинах, біла (або чорна) хустка на похороні й ін. Вони мають захистити людину від злих сил, принести добробут, забезпечити здоров’я, допомогти в коханні. Особливу...
- Золота осінь Золота осінь Під час відвідин художньої галереї мене дуже вразила картина В. Д. Полєнова “Золота осінь”. Самому художникові в той день, коли задумав намалювати цей пейзаж, увесь гай здавався золотим. Смугу лісу посередині перетинає блакитне...
- Розкрийте сутність конфлікту між ентузіастами та філістерами в творі Е. Т. А. Гофмана “Крихітка Цахес на прізвисько Цинобер” Розповідаючи історію Цахеса, письменник протиставляє два різних людських світи. Перший з них, більш розповсюджений – це світ обивателів, тобто філістерів. Філістерами звуть людей обмежених, з примітивними інтересами. Яскравим представником такого типу в творі є сам...
- Балади і думи – перлини української народної творчості Український фольклор багатий і різноманітний. Він створювався протягом багатьох століть. У фольклорі відображено історію, побут й духовне обличчя українського народу. Народна творчість має в основі розмовну мову, яка має свої особливості, наголоси, інтонації. Думи і...
- Хліб – батько, вода – мати – ІІ варіант 8 клас II варіант Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні...
- Хліб – батько, вода – мати Україна – благословенний край. Буяють тут зелені сади, наповнюють груди вільним повітрям безмежні степи, пливуть із минулого в майбутнє могутні ріки, зливаються з горизонтом золоті хлібні поля. Хліб… Здавна в Україні вирощували його, шанували, називали...
- Текст-розповідь “Після грози” От уже вщухли далекі розкати грому, припинилася злива. Вітер гонить тучі, і вони повільно пливуть геть. Шматочок за шматочком відкривається блакитне полотнище ясного неба. Після грози повітря свіже та вологе. Рослини стоять омиті дощовою водою....
- Евритмія Евритмія (грецьк. eurhythmia – ритмічність, милозвучність) – гармонійна плавність ритмічної організації поетичного мовлення, породжена як вимогами віршової фоніки, так і евфонічними принципами української мови. У віршуванні вживається на противагу аритмії (див.: , ): “Неначе ляля...
- Барикада театру “Барикада театру” – літературно-художній часопис, видавався театром “Березіль” з жовтня 1923 по січень 1924 (Київ). Тут друкувалися не лише статті театральних діячів (Лесь Курбас, В. Василько, Й. Шевченко), а й письменників – Г. Шкурупія, М....
- Зоре моя вечірняя – ТАРАС ШЕВЧЕНКО Літературне читання 2 клас – Віра Науменко З ЛІТЕРАТУРНОЇ СКАРБНИЦІ ПОЕТИЧНА ЗБІРКА 1 ТАРАС ШЕВЧЕНКО Тарас Шевченко – славетний поет і художник, гордість і слава України. Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 року в селі...
- Зевгма Зевгма (грецьк. seugma – зв’язок, ярмо) – стилістична фігура, яка виникає при об’єднанні однорідних членів, переважно підметів, одним дієслівним присудком, який відноситься тільки до одного з цих членів, наприклад: Затихло все… Тільки дівчата Та соловейко...
- Богогласник “Богогласник” – антологія духовних пісень (всього – 248), видана у Почаєві 1790-91, забезпечена нотами. Джерелами вміщених тут творів були Євангеліє, Псалтир, “Четьї-Мінеї” Димитрія Туптала, апокрифи і т. п. У “Б.” містяться і старовинні колядки, зокрема...
- Гострота й актуальність послання Тараса Шевченка “І мертвим, і живим, і ненарожденним…” Наш національний пророк, великий український поет Тарас Шевченко любив рідну землю пристрасно, добре розумів свою відповідальність за її майбутню долю. Тому поет ставиться і до співвітчизників вимогливо, його слово нерідко сповнене пекучих докорів за їхню...
- Зяяння, або Гіатус Зяяння, або Гіатус (лат. hiatus) – немилозвучний збіг голосних на межі префікса та кореня (поодинокий), у складних словах (зеленоокий) або в запозичених (аура). Українській мові з її принципом евфонії 3. мало властиве. Проте у версифікації,...