Образи велетнів у романі “Гаргантюа і Пантагрюель”

Франсуа Рабле взяв для свого роману сюжет, добре відомий у французькій народній творчості – це комічні хроніки “про великого і здоровезного” велетня Гаргантюа. Та й мова оповіді про життя та діяльність трьох поколінь велетнів – Грангузьє, Гаргантюа, Пантагрюеля – втримана у тоні веселої, дубуватої сатири, висміювання всіх пороків, притаманних тогочасному суспільству.

І хоча Рабле зі смаком описує всі подробиці їхнього тілесного житія, перелічує, скільки їжі, одягу їм потрібно, та головне у романі не це. Завдання письменника

– показати доброту, благородство, прагнення до знань, надбань тогочасної культури. Грангузьє – добрий король, що намагається запобігти війні, кровопролитно, вважаючи це бідою для свого народу.

Та коли ворог все-таки починає війну, Грангузьє чинить відчайдушний опір і перемагає.

В образах Грангузье і Гаргантюа Рабле втілює ідеал справедливого монарха, який захищає інтереси народу і править ним за його згодою. Ці ж риси притаманні й наймолодшому велетневі – Пантагрюелю. Від батька він успадкував ще й велику любов до знань, до здобутків загальнолюдської культури.

Для цього він відвідує кілька навчальних

закладів – Паризьку бібліотеку, навчається у містах Пуатьє, Бордо, Тулуза, Бурже, Орлеан. Рабле з гумором, інколи з сатирою описує звичаї і методи навчання, що все-таки не завадили здобути Пантагрюелю ступінь ліценціата права. Характерно, що в рисах образу Пантагрюсля немає суспільного пафосу його батька, короля-реформатора Гаргантюа.

І роман у цілому, і образи королів-велетнів зокрема відтворюють риси європейського Відродження, однієї з найцікавіших сторінок світової культури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Образи велетнів у романі “Гаргантюа і Пантагрюель”
сенкан до твору гер переможений