Образи кріпаків у творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка

Через усю творчість Тараса Шевченка червоною ниткою проходить тема страждання покріпаченої України, уярмленого, поневоленого рідного народу.

Безпосередньо тему кріпацтва Кобзар уперше порушує у поемі “Сліпа”, в якій гостро засуджує поміщицьку мораль і показує повну залежність кріпаків від сваволі пана.

Як правило, герої з народу шевченкових соціально-побутових та історично-побутових поем наділені рисами ідеальності. В образах Ганни , удови , Степана, Ярини та її батька поет втілив свій ідеал життя “по правді”. Його селянам

властива висока моральність, самопожертва, доброта та непоказний, “тихий” героїзм.

Свій ідеал людини Шевченко знайшов саме в народному середовищі.

Образ удови в поемі “Сова” – це образ людини глибокого почуття, усе життя якої – подвиг. Глибину трагізму жінки-матері і духовну велич її натури розкрив Шевченко у поемі “Наймичка”. Змальовуючи позитивних героїв з народу, він не просто протиставляв свій ідеал анти людяному світу “темного царства”, а й розкривав трагедію цього ідеалу, несумісність з тодішніми умовами життя.

У багатьох творах кріпосникам, які всі у Шевченка – визискувачі,

деспоти, морально звироднілі нелюди, поет протиставляє “праведників”, у яких втілює свій ідеал життя “по правді”.

Таким є “праведний” Максим , який бачить своє призначення на землі в тому, щоб творити людям добро. Таким є один з найпривабливіших жіночих образів шевченкової поезії – героїня поеми “Якби тобі довелося”, яка пішла в Сибір за хлопцем, що врятував її від панської наруги. Таким є Петрусь з однойменної поеми, що взяв на себе провину своєї коханки-генеральші.

Майже всі Шевченкові позитивні герої – безвинні жертви суспільного ладу. І не тільки жертви, але й месники і протестанти. Народним месником стає герой поеми “Варнак”. Відплатила за свою поругану честь Марина .

Змальовуючи страждання селян-кріпаків, глибоко співчуваючи їм, великий Кобзар вірив, що на нашу багатостраждальну землю прийде “сподівана” воля, яка зробить вчорашніх рабів творцями, господарями своєї землі і власної долі.

І дебрь-пустиня неполита,

Зцілющою водою вмита

Поро кинеться…

І пустиню опанують

Веселії села.

Традиції Шевченка у зображенні трагічної долі кріпаків продовжила Марко Вовчок, яку поет назвав “кротким пророком, “обличителем жестоких людей несытых”.

Марко Вовчок з вражаючою силою змальовує трагічні долі жінок-кріпачок, які в тогочасному суспільстві були найбільш гнобленими, приниженими і безправними.

Письменниця показує, як життя цих прекрасних душею трудівниць нівечить сваволя поміщиків та їх прислужників.

Суворим звинуваченням кріпацтву було одне з найкращих оповідань Марка Вовчка – “Горпина”, де змальовано трагедію матері, що втратила маленьку дитину, бо замість того, щоб доглядати за хворим немовлям мусила йти на панщину. Від горя мати збожеволіла.

В оповіданні “Козачка” вільна дівчина, козачка, одружившись з кріпаком, теж, як і її діти, стала кріпачкою. І це було причиною трагедії всього її подальшого життя.

Оповідання “Два сини” – це типова для тих часів історія життя матері-вдови, синів якої пан віддав у рекрути і їх згубила царська солдатчина. Велике горе, безнадія самотності, пригніченої втратами і злиднями немічної матері викликають співчуття і жаль до нещасної жінки.

У “Ледащиці” показано протест сільської дівчини Насті проти кріпосної залежності її родини, важка боротьба дівчини за те, щоб позбутися кріпацтва, і “на самих себе робити”.

Героїня оповідання “Сестра” зворушує душевною вдачею, лагідною добротою, виявляє водночас твердість волі у своєму прагненні до незалежності.

У повісті “Інститутка” Марко Вовчок теж змальовує долю покріпаченого села. Поміщики, розбещені своїм повновладдям над кріпаками, знущаються з них, насолоджуючись їхніми муками.

Герої повісті – Назар і Прокіп – наділені рисами бунтарів, активних протестантів. Ці мужні люди вириваються від поміщиків у переконанні, що гірше, ніж тут, їм не буде. Вони ще не знають, як зробити життя кращим, але вже замислюються над цим і розуміють, що на перешкоді до омріяного стоїть кріпацька неволя.

Устина – головна героїня повісті – здобуває волю ціною тяжких втрат і робить висновок, яке то велике благо – бути вільною: “Любо на волі дихнути”.

Твори Марка Вовчка приваблюють читача співчуттям до пригноблених, показом духовної краси людей праці, вірою в творчі сили народу, в його світле майбутнє.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Образи кріпаків у творчості Тараса Шевченка і Марка Вовчка
діалог на актуальну тему