Образ України у творчості Василя Симоненка

“Я – українець. Оце і вся моя автобіографія”, – сказав В. Симоненко. У його поетичній спадщині чимало віршів адресовано Україні. Діалог з Україною, з українським народом, поставленим у підневільні і злиденні умови життя, звернення до славного минулого українців – то міцна основа майже всієї його громадянської лірики.

Поетична пристрасть Симоненка спрямована насамперед на пекучі проблеми сучасності. Поезія “Задивляюсь у твої зіниці…” написана у формі монологу ліричного героя, зверненого до матері – України. Синівська

розмова з Батьківщиною щира і задушевна. У ній відчуваються Шевченкові традиції: “Україно!

Ти моя молитва”. У вирі буденної суєти, між тривогами і битвами “за твоє життя, твої права”, ліричний герой наче на хвилину зупинився, щоб звести подих, щоб подивитися в материнські очі, побачити все, що приховане в них тільки для сина. Вируюче життя земної кулі постійно перериває тихий діалог сина-патріота і матері. Тому в поезії стільки звертань: “Україно!”, “мамо, горда і вродливая, “нене”.

Цілком протилежні інтонації у звертанні до тих, хто заважає тій розмові: “Хай мовчать Америки й Росії,

коли я з тобою говорю”, “Одійдіте, недруги лукаві! Друзі, зачекайте на путі!”. Ліричний герой поезії “Задивляюсь у твої зіниці…” схиляє голову перед матір’ю. Україна XX ст. постає перед ним зовсім іншою, ніж вона поставала перед Шевченковим зором. Симоненко віддає Україні щирий синівський пошанівок і високо підносить її престиж.

Риторичні оклики, звертання підкреслюють схвильованість ліричного героя. Вірш “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…” – це справжній поетичний шедевр, місткий думками і почутгями. Цей вірш – розгорнута метафора.

Він звучить як патріотичне волевиявлення українського хлібороба, готового на будь-які випробування, У цьому творі, написаному за два місяці до смерті, поет спробував у художній формі розкрити свій пройдений творчий шлях. І це йому вдалося зробити на високому мистецькому рівні. Вияв високої любові до України звучить і у поезії “Земле рідна! Мозок мій світліє…”.

Та найпопулярнішим серед читачів став Симоненків вірщ “Лебеді материнствам. Мати і Батьківщина завжди з людиною. Що б її не спіткало у житті, якщо довелося б навіть впасти на чужому полі, то “прийдуть з України верби і тополі…”. Твір пронизує ідея: “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.” Д. Павличко писав про поета: “Він мало жив, немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів.

Василь Симонснко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого віку і любов’ю до української землі”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5,00 из 5)

Образ України у творчості Василя Симоненка


сочинение про белку
Образ України у творчості Василя Симоненка