Образ ліричного героя в поезіях збірки “Зів’яле листя” І. Франка

В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він – успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов – Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в’язнем, друга – Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й іншим претендентам, бо відчувала смертельну хворобу, третя – Целіна Журовська, яку Франко кохав платонічною і нещасливою любов’ю. Інтимні почуття

поета сконцентровані у його ліричній збірці “Зів’яле листя”.
Про свою збірку Іван Франко говорив, що це книжка “найсуб’єктивніших” віршів, але у способі змалювання складних людських почуттів вони найбільш об’єктивні.
Ліричний герой збірки “Зів’яле листя” – це чутлива, ніжна і водночас інтелектуальна людина. Для своєї коханої він здатен на все. Часто у своїх віршах
І. Франко показує неприховане страждання, якого може завдати кохана людина:
Я мов безумний лютував,
Мов п’яний у нетямі,
Хоч чув, що власне серце рвав
Злочинними руками.
Також поет зображує підступну
долю, яка розлучає двох закоханих:
Неперехідним муром поміж нами
Та доля стала! Мов два судна, море
Розносить нас між двома берегами,
Моя ти ясна, непривітна зоре!
Кохання ліричного героя збірки “Зів’яле листя” хоча і є нерозділеним, фатальним, проте він виявляє душевне благородство у ставленні до тієї, яка так мучить його. Які б страждання не розривали серце закоханого, він не несе у своїй душі мстивих почуттів, а навпаки, всіляко підносить образ коханої у своїй уяві. Так, у вірші “Ой ти, дівчино з горіха зерня”, де йдеться про нещасливе кохання, він у формі запитань з’ясовує, чому його не люблять:
“…Чом твоє серденько – колюче терня?..
А твоє слово остре, як бритва?..
Що то запалює серце пожаром?..”
Бачимо явний докір у цих питаннях, але відчуваємо ніжне ставлення автора до дівчини, і його лагідність (“серденько”, “устонька”), захоплення її зовнішністю є підтвердження тому.
Будь-хто на місті героя відмовився б від такого кохання, загасив би жагучий біль у своєму серці. Але ні! Ліричний герой не відвертається від мук і страждань, бо, мабуть, відчуває, що вони роблять його довершеним духовно. Наприклад, у поезії “Чого являєшся мені у сні?” автор зізнається, що палко любить дівчину, але ця любов тісно пов’язана з муками:
Вклонюся – навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями.




Образ ліричного героя в поезіях збірки “Зів’яле листя” І. Франка
аналіз в серці і сльози і біль