Образ копача Бонавентури в п’єсі Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”

У п’єсі І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” виведені два основних образи. Перший – це ненажерливий сільський глитай Герасим Калитка, що увібрав у себе найгірші риси вдачі: грубість, жадобу, скнарість, гонитву за наживою. У цьому образі автор показав тих, хто із соціальних низів видерся на вищий щабель і на чужім нещасті влаштував свій добробут. Другий – це копач Бонавентура, який щодалі більше опускається на соціальне дно.

Бонавентура не може пристосуватися до нових умов. Та він, мабуть, і не збирається цього робити. Він живе у якомусь

своєму світі, незрозумілому для інших.

Живе своїми мріями, його зовсім не бентежить те становище, в якому він опинився. Не дає йому спокою тільки один предмет – Боковенька. Бонавентурі здається, що саме там за одному йому зрозумілими прикметами він відшукає скарб.

А викопані гроші він мріє витратити не на побутові потреби, а на мандрівку до Парижа. Він навіть вміє “балакати” по-французьки.

Бонавентурі докоряють, що він тридцять літ шукає грошей, але й досі нічогісінько не знайшов, але копач велике значення надає тим речам, які він все-таки викопав: окам’янілому дереву, ступці мідній, сковороді. Він

усіх переконує, що ці предмети важливі для науки. Копач навіть одіслав їх одному професорові, що кургани розкопує.

Копач – дуже щедра людина. Бажаним скарбом він поділився б з усіма, хто б його попросив. Тільки чесним шляхом мріє розбагатіти Банавентура, а про нечесний прибуток він говорить: “Я, слава, богу, вік прожив, а й тріски чужої не взяв”.

Крім того, що Бонавентура багатий своєю мрією, він багатий на всякі жарти, дотепи та прислів’я. З повагою ставиться Бонавентура до науки: “Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нічого не зробиш”. Закликає він і інших не йти проти науки.

Знає також копач напам’ять всі вірші Шевченка, цитує “Енеїду” Котляревського.

У господарських справах Бонавентура був дуже неосвічений і непрактичний. Хоч він, осмислюючи свій досвід, і казав: “Тілько гляну, зараз бачу”, – проте давав такому хазяїну, як Калитка, зовсім не хазяйські поради: завести садок, ставок, пасіку. На що Калитка одказував йому: “Ви все на витребеньках!” Та попри всі свої “витребеньки”,: Бонавентура дуже простий у побуті.

Коли зайшла мова про відпочинок, він попросився в клуню. “Я не люблю, знаєте, там всяких ніж-ностей: перин, подушок. Є сама – добре, а нема – кулак в голови,, свиту послав, свитою укрився, заснув – мало журився, проснувся, і встав – встрепенувся, шапку насунув та й далі посунув”…

У образі копача Бонавентури автор п’єси показав низи тогочасного соціального ладу, що складалися з обіднілих вкрай селян і розорених поміщиків, які не могли пристосуватися до існуючих умов.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Образ копача Бонавентури в п’єсі Івана Карпенка-Карого “Сто тисяч”
тест по мертвим і живим