Образ ідеального правителя за філософською драмою Педро Кальдерона “Життя це сон”

У багатьох творах світової літератури створені образи правителів – вождів на­родів і держав. Це або сильні, справедливі, добрі володарі або жадібні, жорстокі, злостиві, огидні, владолюбні тирани, або слабкі, сластолюбні боягузи. Усі вони ви­значають долю своїх народів, усіх, хт. о їм підвладний.

Жорстокі війни і смерть, го­лод, насильство і безладдя в державі найчастіше є результатом бездарних, дурних і амбіційних володарів, які беругь владу до рук із метою задоволення своїх особистих інтересів, а не заради загального добра. Античні поети,

англієць Шекспір створи­ли свої образи страшних володарів, дії яких доводять країни до меж буття і смерті. Ця тема хвилювала й іспанця Педро Кальдерона, який використав її як складову своїх творів, які мали, як будь-який бароковий твф, навчати, вражати і розважати.

Філософська драма “Життя – це сон” розповідає історії з життя казкової і незнаної для іспанців Полонії. За пророцтвом, принц Полонії, Сехісмундо, має стати жахливим правителем, який чинитиме жахливі справи і доведе свій народ до знищення, тому його батько, король Базиліо, мудро і передбачливо ув’язнює свого сина у вежі, де той проводить своє

дитинство і юність. Бажаючи перевіри­ти правдивість пророцтва, Базиліо наказує приспати Сехісмундо і перенести його у палац, а після пробудження передає йому свою владу.

Напівдикий Сехісмундо злочинно користується нею і завдає всім тільки лиха. Базиліо бачить, що про­роцтво справджується і вдруге присипляє Сехісмундо і спроваджує його у вежу. Тоді наглядач Клотальдо переконує принца у тому, що і свобода, і необмежена влада були лише сном.

Цей невеликий досвід дає Сехісмундо відчути, що межа між сном і реальністю не така вже й велика. Він усвідомлює велику християнську істину: усе життя – це лише сон у вічності, а істинними є одвічні християнські цінності – добрі справи і смирення, які можуть надати людині силу сприймати життя як Божий дар. Коли народне повстання поверне Сехісмундо на трон, це вже буде зовсім інша людина.

Сехісмундо обіцяє батькові бути добрим і справед­ливим правителем.

Короля Базиліо улесливі придворні наділяють званням мудрої та вченої лю­дини – “Мудрий Фалес”, “Наш Евклід”, що править не тільки людьми, а й сві­тилами й зірками.

Ви вже знаєте, що в світі

Працею, а не указом,

Заслужив я вчений ступінь, –

Каже Базиліо своїм небожам. І додає:

Вже Базиліо великим

Тут мене проголосили.

Ви вже знаєте, шаную

Я науки, особливо

Математику ясную,

Через що я відриваю

Час від слави й справ поточних,

Щоб навчатися щоденно…

Кальдерон наголошує на мудрості свого героя, його надмірній ученості, та по­казує, що будь-який мудрагель може помилятися, як і інші люди. У Базиліо це справжнє горе від розуму, бо відсторонивши Сехісмундо від влади і трону, він зо­всім залишає виховання сина, довіривши його помічнику, звернувши увагу тільки на пророцтво. Тут знов зіставляються точні наукові знання і непевна астрологія, яку Базиліо вважає найціннішою з наук:

Ті пливкі алмазні сфери, Ті тремкі криштальні арки, Що їх зорі прикрашають І таємні повнять знаки, – Це найбільша із наук…

Навчати принца має старий слуга Клотальдо, який викладає не тільки нау­ки – математику, астрологію, медицину, а й християнський закон:

…лише один Клотальдо Спілкувався з ним і, вчений, Викладав йому науки, Католицького закону.

Та все ж здебільшого Сехісмундо “вчила матінка-природа”. Принцу розповіда­ють і причини його стану, про те, що він божевільний і тому усунутий від світу. Його слуга Клотальдо розповідає принцу про таїну його походження і вирок зірок:

…велике безголів’я В тебе, що ти з волі неба

Вмер до того, як зродився, Якщо знаєш, що вуздою Тут для тебе ця темниця, Котра стримує твій норов, Що твій сказ і лють даремні…

Він наївний, простодушний хлопець, спантеличений батьковим рішенням. Під час життя. у самотній вежі Сехісмундо щодня ставить собі запитання, яке па­лить йому душу:

Інші також народились, Чом же їм права судились Ті, яких я вік не мав?

Він зовсім не має досвіду життя і спілкування як з окремими людьми, так і з суспільством, його єдиний співбесідник – це слуга і вчитель Клотальдо. Яких же наук навчає Клотальдо принца?

Я тут звір серед людей І людина серед звірів; І хоча було не мед, Все я звідав, все я звірив, Вчивсь поводженню у звірів, Осягав пташиний лет І читав я рух планет…

Прокинувшись знову у башті, він намагається зрозуміти, що з ним сталося. Був він правителем уві сні чи насправді. Чи все його життя – це сон, чи сон – і є життя.

За допомогою вчителя він починає розуміти, що не важливо, де відбувається певна подія – уві сні чу у реальному житті. Найголовніше нести у цей світ любов і добро. Цікаво, що до реального життя повертає Сехісмундо любов до прекрас­ної Росаури. Саме кохання допомагає принцу побачити щось добре у ворожому світі, любов і є тим шляхом, який виводить зненависнілу душу до християнських чеснот.

Принц Сехісмундо перемагає звіра у собі – і це є перемога над собою.

Сехісмундо визначає цю перемогу над собою і перехід на новий щабель жит­тя відмовою від коханої Росаури: володар має бути справедливим і жертовним. Він бачить кохання Росаури до Астольфо і дає можливість їм одружитися, хоча й владний мати все.

Мудрість виявляє Сехісмундо і тоді, коли має покарати солдата, який підняв народ заради повернення Сехісмундо на трон. Мудрість полягає у тому, що народ має підкорятися правителю, а правитель – Божому закону.

Таким чином Кальдеронів твір дає уявлення про риси, якими має бути наді­лений ідеаіьний вождь народу і держави. Автор дає можливість дійти висновків про те, як саме людина стає лідером. По-перше, Кальдерон визначає пріоритет загальнолюдського над особистим, тому обов’язки правителя перед народом є важливішими від особистих вигод.

По-друге, ідеальний правитель повинен мати певні особисті риси – доброту, справедливість, здатність до самопожертви заради вищої мети. По-третє, на думку Кальдерона, державний розум і характер не ви­никають самі по собі, вони мають виховуватися з дитинства.

Тож, хоч і давно написав Кальдерон свою драму, він навчає речей, дуже важ­ливих і сьогодні: обираючи тих, хто керуватиме твоєю державою, користуйся пра­вилами Кальдерона, який змалював образ ідеального правителя – чесного, спра­ведливого, турботливого, мудрого. Такого, який використає владу задля блага сво­го народу, а не для самого себе. Такого, який здатний на вищу самопожертву.




Образ ідеального правителя за філософською драмою Педро Кальдерона “Життя це сон”


диалог на тему мода
Образ ідеального правителя за філософською драмою Педро Кальдерона “Життя це сон”