Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке

І. Перші кроки.

ІІ. Перші збірки.

ІІІ. Данина літературній моді. – збірник, у якому поет, наслідуючи модні напрями європейської думки, намагається відсторони­тися від повсякденної дійсності. Центром його поетичного дослідження світу стає внутрішній світ людини, а головними темами – сон, мрія.

Збірник “Со – чельник” має варіант перекладу російського “Адвент”, тобто “чужий”, “зайда”. Головним мотивом збірника є очікування змін – чекання кохання, Різдва, повороту у творчості.)

ІV. “Часослов” –

щоденник православного ченця. , “Книга паломництва” , “Книга про злиденність і смерть” , які були надруковані разом 1905 року. У збірниках дивовижно поєдналися вра­ження від подорожі до Росії, думки, що свідчать про захоплення німецькою міс­тикою, та романтичні інтонації. Багато які з віршів подібні до молитов. Лірич­ний герой напряму говорить із Богом, це роздуми про Бога, людину і світ.)

V. Нові тенденції. . Це поема у прозі. Після подорожі до Скандина вії та захоплення філософією данського філософа Серена К”єркегора того ж 1904 року з’явилися перші начерки до екзистенціалістського роману “Записки

Мальте Лаурідса Брігге”. Цей роман багато в чому випередив художні відкрит тя літератури екзистенціалізму.)

VІ. “Нові вірші”. , картинам французьких живописців , подіям біблійної історії , героям античних міфів тощо. Головне – внутрішній світ людини. Великого значення для нього також набува­ють речі.

Вірші про речі виділено в окремий цикл, вони близькі до східної поезії споглядання. Цей збірник відкриває новий період у творчості Рільке.)

VІІ. “Дуїнські елегії”. Закінчив роботу над збірником Рільке аж через десять років по тому у швей – царському замку Мюзо, купленому для нього друзями. Жанр елегії передбача< скарження на певні обставини особистого життя. отож тон елегій сумний, її мова часом не зовсім зрозуміла і затемнена свідомо. герой тепер звсртаєтьси не до бога, як це було у “часослові”, а до темних глибин свідомості, до емо­цій читача. центральні образи “елегій” – ангел, людина і лялька, де ангели символізують повноту буття, бо вони – знак довершеності, що надає люди­ні можливості переконатися у власній ницості. . ангелам протистоять ляльки – символ механічного бездуховного існування. людина – це синтез “ангела” і “ляльки”. ате для людини є багато можливостей самому себе створити. і запорукою всього є віра і любов.)

VІІІ. “Сонети до Орфея”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (Пока оценок нет)
Loading...


Нові течії та тенденції в поезії австрійського поета Р. М. Рільке
остап вишня біографія вікіпедія