Нова Україна

“Нова Україна” – літературно-науковий, громадсько-культурний і політичний журнал, виходив з 1922 у Празі спочатку як двотижневик, а пізніше як місячник за редакцією В. Винниченка, М. Шаповала, згодом до редколегії увійшли Н. Григоріїв, С. Довгаль, Б. Залевський, М. Мандрика. Журнал був органом “української демократії, передовсім соціалістичної”. Відкривав свої сторінки для вільної дискусії “соціалістів усякого світогляду і партійної приналежності” (редакційна стаття “До читачів”. – “Н. У.” – “1923, №1-2). Ставив

за мету “відстоювати державну національну незалежність і всебічний вільний розвиток нашого народу”, “визволення людини від усяких форм експлуатації, насильства і гніту”, побудову демократичної України. Навколо “Н. У.” об’єдналися письменники, громадсько-культурні діячі, вчені, переважно емігранти (Д. Антонович, В. Винниченко, П. Богацький, Л. Білецький, Ю. Дараган, Валерія О’Коннор-Вілінська, Олександр Олесь, В. Самійленко, О. Стефанович, М. Обідний, Софія Русова та ін.). Журнал містив твори різних жанрів і художніх напрямів представників різних частин України: Буковини й Галичини (Ольга Кобилянська,
Марко Черемшина та ін.), Наддніпрянської України (В. Підмогильний, Г. Косинка, Т. Осьмачка), надавав багато уваги розвитку художнього слова в еміграції, зокрема в Чехії, вміщуючи нові мистецькі речі Є. Маланюка, Ф. Дудка (роман “Чорторий”), А. Павлюка, Галини Журби та ін. Журнал опублікував чимало цінних історико-літературних матеріалів, містив хронікальні матеріали про культурне життя в Україні та в еміграції; бібліографічні огляди тощо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 оценок, среднее: 5.00 из 5)


Нова Україна


скарб стороженко скорочено
Нова Україна