Головна ⇒ 📁Твори з літератури ⇒ Неповторний світ юності (за повістю В. Дрозда “Ирій”)

Неповторний світ юності (за повістю В. Дрозда “Ирій”)

Можна відцуратися села,

Відцуратися селянського хліба.

Тільки самого себе не можна відцуратись.

В. Дрозд

В. Дрозд – багатогранний прозаїк сьогодення. Він, на думку літературних критиків, “постійно змінний, увесь у пошуках нових злободенних тем і проблем”. Його завжди хвилює думка читачів про написані ним твори. А написав він багато: це і збірки оповідань, повісті, романи. У центрі уваги письменника – людина і світ, зміни у життя та їх вплив на формування світогляду молоді та інші проблеми.

Головний герой повісті “Ирій”

– Михайло Решето. Юнак мешкає в селі Пакуль разом зі своєю матір’ю, але мріє про той час, коли поїде до міста вчитися у старших класах. І поки поїхав, вислухавши “напучування” матері – не займайся дурницями (хлопець писав вірші), добре вчись. За своєю вдачею Михайло – добрий хлопець, мрійник. Він переконаний, що, покинувши рідне село, його любистки, бузки, ніколи вже не повернеться сюди, бо в місті – зовсім інше життя, повне пригод, а Пакуль – то вчорашній день. Ирій – казкова країна, де “не буває зими, де карасі ходять на берег і мирно бесідують із щуками, а вовчиці вигодовують ягнят”.

Країна

його майбутнього. Хлопець продовжує навчання у міській школі. Тут він справді побачив нове життя: дядько Денис займається комерцією, “бо в його серці живе мрія про автомобіль”, відвідує валку, вступає в суперечку з жуком; зрозумів, що людина майбутнього мусить жити новими ідеями, для реалізації яких необхідні знання. Разом зі своїми товаришами сільський хлопець за три місяці позбуває негативних рис, і тепер його життя плинуло відповідно до трьох правил: казати правду, керуватися у своїх вчинках розумом, бути готовим до самопожертви заради свого друга. Знаковою була зустріч Михайла з Кузьмою Перебендьою, дякуючи якому відкрив те, про що ніколи не думав: родина Решетів має козацьке коріння. У місті Михайло зустрів своє перше кохання…

Та в житті немає нічого постійного. Усе змінюється, набирає нових форм. Під впливом обставин, оточення відбуваються зміни й у світогляді. Михайло почав відчувати, що він розіп’ятий між містом і селом: коли мешкав у селі, думав про місто, а в місті думає про село. “Пакуль, – говорить автор, – це його Ирій, доти, до кінця днів своїх повертатимешся, а повернувшись – знову рватимешся у широкі світи”. І це характерно для юності, для сучасного покоління. Така філософія життя!

Людиною керують моральні цінності, яких вона набуває у процесі діяльності. Вони не підлягають адміністративному поділу. Вони акумулюються там, де душа працює. А душа може працювати і в сільській хаті під солом’яним дахом, і у висотному будинку. Це залежить від кожного з не. Від людської особистості, від духовної наповненості її. Переконаний, що основу духовності “закладають” батьки, хоча не відкидаю генетику.

(1 оценок, среднее: 5,00 из 5)