Нелюд чи безталанний? Образ Чіпки за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

У людину від народження закладено все – і добро, і зло. Якщо життя не закладені духовні цінності – переможе зло. Коли душа занедбана – настає трагедія. Хто допоміг Чіпці уникнути цієї страшної трагедії?

З довірливими очима входить він у людський світ і одразу наштовхується глузливо-образливе: “байстрюк”. Народна мораль, своєрідний природний і чистоти суспільства фільтр. Перенесла гріх Івана Вареника на Мотрю й Чіпку і готова і тільки принизити малюка, а й затаврувати.

Поступово звужується коло тих, і любить Чіпку, жаліє

його: баба Оришка, дід Улас, Грицько і все ж таки мити.

Певна річ, що велике значення для майбутньої дитини має спадковість, і візьмемо Мотриного чоловіка, який мав стільки імен: Іван Варениченко, Хрущ і Хрущов. Мабуть, стільки ж він мав і життєвих доріг, які вели його до селища. Батько Ничипора був людиною непевною. Щось кримінальне, передалось від нього й синові.

Це було щось вороже, диявольське. Нетільки шукала громада від самого народження у хлопчика ріжки й хвіст, а дехто и батька “бачив” при арешті. Нелюбов односельців була ніби запрограмована, дитина приречена на самотність. Самотність – страшна річ. Які

думки про неповноцінність вона породжує!

Навіть за наших часів самотність, розчаруваючись, штовхають до самогубства.

Чи могла допомогти Мотря сину, вберегти його від “злих людей”? Я думаю, вона намагалася, прагнула щось зробити. Але мати не знала життя ні до заміжжя, ні тоді, коли вийшла заміж і народила сина. Мотря вільна, але в світі несправедливості втрачає будь-які можливості для особистого щастя.

Змучена, з постійною думкою про нестатки, повернеться, а син “з’їсть лишній кусок хліба, покачається у калюжі… Лишенько! То не вогонь горить, то лице Мотрине; то не іскри сиплються – то її прокльони…” І син не злюбив матір, не слухався її, часто був злий на неї. Не минають кривди безслідно.

Ставши дорослим, Чіпка не раз ображав Мотрю, піднімав на неї руку, обкрадав, зневажав.

Але ж були в Чіпки й гарні риси: гордість, гідність, терпіння, працелюбність. Не все вбила в дитинстві материна жорстокість. Звернімо увагу на ті моменти життя головного героя, коли його не кривдили, коли він мав нормальні умови для життя: землю, повагу громади, кохання Галі. Чи не тоді Чіпка був собою? Лиш змінюються умови існування – чи спадковість прокидається, чи то зло та образи в душі назбиралися.

Бо саме тоді, коли душа співає, доля завдає тяжкого удару: життя нічого не варте.

Чіпку поступово покидають близькі люди, залишають з таким товариством, які підбивають на злочин. А перший нерозкритий злочин породжує новий. А які традиційні ліки – горілка!

Сучасна історія, чи не так? Сьогодні нерідко можна почути чи прочитати в газетах і журналах про таке “безхмарне” до певного часу, життя. Згадаймо тих, хто підніс першу чарку юнакові, хто привчив його до горілки, Це веселе товариство, яке “все розуміє”.

Саме вони й кинули його в скрутну хвилину, їм потрібен був не Чіпка, а кошти на пияцтво. Навіть Галя не могла розрадити чоловіка і піднесла йому в годину розпачу чарку, покликала “друзів”, а сам Чіпка в цей час ще боровся з собою і долею.

Ось таким став цей чоловік, який вважав себе суддею над заможною частиною суспільства, а потім взагалі над усіма. Цей шлях йому вимостило суспільство.

Своїми жорстокими вчинками, крадіжками Чіпка ніби хотів утвердитись у тогочасному житті. Поступово у нього з’явилася впевненість: мене не піймають, я не невдаха. Нетерпіння і злість керували ним, штовхали до падіння у безодню, зробили “пропащою силою”.

Не хочу сказати, що людина мусить постійно давати оцінку своїм вчинкам. Чи буде будь-яка скрутна ситуація провокувати мислячу серйозну людину на вбивство. Не можна виправдовувати злочини важким дитинством, прихильністю до поганих звичок, власною розгубленістю, мета не виправдовує засоби: борючись проти зла, не вчини ще більшого й сташнішого лиха.




Нелюд чи безталанний? Образ Чіпки за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”


вірші рутківського
Нелюд чи безталанний? Образ Чіпки за романом Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”