Некролог (грецьк. nekros – мертвий і logos – слово) – стаття чи замітка з приводу смерті людини, містить інформацію про її життя та діяльність. Н. з’явилися з приходом християнства як записи у церковних книгах імен померлих благочинних і подвижників. З VII ст. списки Н. набули значного поширення. З плином часу короткі, чисто фактичні записи набули форми хвалебного слова про померлого – панегірика. Н. може звучати як емоційно піднесений вірш у прозі, що передає гіркоту важкої втрати: “Будь же, Тарасе, певен, що ми твій заповіт соблюдемо і
ніколи не звернемо з дороги, що ти нам проклав єси. Коли ж у нас не стане снаги твоїм слідом простувати, коли не можна нам буде так, як ти, святу правду глаголити, то лучче ми мовчатимемо…” (П. Куліш). Н. може містити і підсумковий огляд, і оцінку творчості померлого (“Микола Сумцов” С Шаха, “Юліан Опільський” М. Семчишина), може бути написаний у формі нарису, відтворюючи портрет покійного (“Василь Стус – летюча зірка української літератури” Є. Сверстюка), розповідаючи про зустрічі з ним (“Він переміг” В. Захарченка про В. Стуса). Факти, вміщені у Н., нерідко стають цінними джерелами для науковців (некрологи з приводу смерті М. Коцюбинського у книзі “Спогади про Михайла Коцюбинського”. – К., 1989).
(
1 оценок, среднее:
5,00 из 5)
Некролог
план до повісті інститутка Некролог